Глава 8

- Ти чого? Які гроші, Жень? – Дивиться на мене, а мені хочеться посміхатися. Я не звикла, щоб для мене щось робили просто так. – Живи скільки завгодно, і взагалі, я все одно найближчим часом збирався запропонувати тобі жити у себе..

Дмитро

Бачу її здивовані очі та спішу все пояснити.

- Ти подобаєшся мені, як дівчина. Ось і все. Тому, давай поїдемо забрати твої речі і мій будинок у твоєму розпорядженні.

***

- Дім, дякую, я й не знаю, що можу зробити для тебе.. – Дякую, коли хлопець заносить мої речі до квартири.

- Просто будь як вдома, і все. – Протягує на зустріч мені свої руки. – Іди обійму. – Не можу протистояти цьому чоловікові, тому мовчки падаю в його обійми. – Ти ж пам’ятаєш, що через три дні відбір до чемпіонату?

- Так. Мені так страшно. Боюся тебе підвести. Можливо краще було б не відміняти сьогодні тренування? – Настрій взагалі погіршується і я ковтаю німий ком в горлі.

- Тшш, твоїм м’язам потрібно відпочити, не хвилюйся так. Я в тебе вірю. Навіть якщо ти не потрапиш на цей, потрапиш на інший. Тому що ти в мене найкраща дівчинка у світі. Зрозуміла? – От як він так робить? Декілька теплих слів і я вже готова віддатися цьому хлопцю.

- Так, не знаю, що б я робила без тебе, напевно повернулася б додому і..

- Не будемо про погане. Ходімо на кухню, поїмо. А потім можемо глянути якийсь фільм, або сходити прогулятися Києвом. Покажу тобі цікаві місця. Що скажеш?

- Я тільки за! А то далі готелю і басейну я не бувала. – Сміюся і заварюю нам каву, поки Діма готує гарячі бутерброди.

- Тоді спочатку сходимо до Софіївського собору. Я був там декілька разів. Інтер’єр там просто вражаючий: давні фрески та мозаїки. Головна, Богоматір Оранта пережила всі руйнування, вона вважається оберегом Києва та України. До речі, маловідома  родзинка Софії схована всередині веж, обіч сходів. Це стінопис на світські сюжети й сотні графіті, які у давнину вишкрябували на стінах прості кияни. – Я з захопленням слухаю його розповідь і жую смачнющий бутерброд.

- Не знала, що ти захоплюєшся історією. Розкажеш можливо ще щось? – Поглянула на нього милими оченятами.

- Якщо поцілуєш.. – Я сховала очі, але все таки наблизилася до нього, тому що з самого ранку хочу його поцілувати. Він перехоплює мої губи і садить мене на свої коліна. Одною рукою здавлює мені шию, а іншою притримує за потилицю.. Я повністю віддаюся цій бажаній спокусі і не помічаю, як труся об його горбок на штанях..

- Мала, ну я ж не залізний, не можна так робити.. – Хрипить мені у вуста і переміщується губами на шию, залишаючи ледь помітні червоні плями.

-Діім, я все ще хочу послухати побільше про Київ.. – Він неохоче відстороняється від мене, а я додаю: - Якщо мені дуже сильно сподобається прогулянка, то можливо ввечері отримаєш не тільки поцілуночки. – Залишаю короткий цьом на щоці і злажу з його колін.

- Я запам’ятаю і постараюся зробити все, щоб ти отримала масу задоволення! – Ми одягаємося і прямуємо до Софіївського Собору. Це просто нереальне місце. Такої краси я не бачила ще ніколи. Дізналася від екскурсовода масу нової інформації, цікавої для себе. Діма щось теж мені розповідав і я була просто щасливою, що зараз тут разом з ним. Батьки ніколи не водили мене ні на які атракціони, чи музеї. Та й на екскурсії з класом я ніколи не їздила, тому що «це марна трата грошей і часу». Далі Діма повіз мене до Воздвиженки. Я часто чула про це місце і хотіла поїхати туди ще з першого дня приїзду до Києва.

- Екскурсовода тут не має, тому твоїм гідом тут буду я. – Сказав Діма, а я була й рада чути його голос. -  Це пустир на місці знесених ще у 1980-ті хаток, урочищ Гончарі та Кожум’яки, на початку двохтисячних нашвидкуруч забудували стилізованими під старовину будинками. Вартість квадратних метрів зашкалювала. Проте ті, хто придбали тут житло, так в нього й не заселилися: через старі комунікації та дешеві будматеріали «елітні» будинки виявилися непридатними для життя. Проте після недавньої реконструкції з мертвого кварталу Воздвиженка стрімко перетворюється на модний район. Чи не щомісяця тут відкриваються нові бари, галереї, магазини актуальних брендів і спортклуби. А ще вона лишається знахідкою для тих, хто шукає нетипові місця для фотосесій.

- Тому ми маємо обов’язково тут сфотографуватися! – Вигукую я і дістаю мобільний з портфеля. – Іди сюди!