Глава 5

Женя

Пройшов вже тиждень з того моменту, як Дмитро почав допомагати мені тренуватися. Його вправи мені допомогли, я стала плавати швидше і вправніше. Ще декілька таких занять і я зможу досягнути бажаного результату. Так, це не просто, але я буду робити все для цього. Сьогодні Діма пообіцяв мені навчити правильно стримати з трампліну. До речі, сьогодні мені 18. Нарешті я стала повнолітньою і здатною сама за себе постояти. Тепер не буде батькових «от як виповниться 18 – роби що хочеш». Тепер я й справді робитиму що хочу.

І так, я надіюся на хоча б скупе привітання від свого тренера. Мені було б просто.. приємно? Маринка говорила, що ми сьогодні обов'язково підемо до клубу і відірвемося по повній. Я надіюся, що її хлопець теж буде і притаскає Діму до нас. Іноді я ловлю себе на думці, що він мене подобається, але відразу відганяю це. Бо що такому хлопцю може сподобатися в мені? Правильно – н і ч о г о.  Біля нього завжди багато дівчат, красивіших, нафарбованих..

Приходжу до басейну рівно о 10:00 і бачу, що Дмитро вже там. Він помічає мене і з посмішкою іде на зустріч.

- Привіт, вітаю тебе з днем народження і з новою сторінкою в твоєму житті. – Діма дістає з-за спини букет красивих ромашок і протягує мені. – Не знав, які ти любиш, тому обрав як відчував. – Я беру квіти і вдихаю їх приємний аромат.

- Дякую дуже.. – Радісно посміхаюсь та легенько обіймаю його. Діма охоплює мене в кільце своїх рук і цілує в лобик.

- Я радий, що тобі сподобався букет. Але це ще не все, що я тобі приготував. – Загадково посміхнувся і відпустив мене. – Отримаєш мій інший подарунок трішки пізніше, ти сьогодні ввечері вільна?

- Ми з Мариною думали піти в клуб, якщо хочеш, давай з нами! – Пропоную, не думаючи. – Зможемо весело провести час.

- Добре, я тільки за. Тільки не забувай носити паспорт з собою, а то люди все одно можуть сплутати тебе з неповнолітньою. – Сміється, а я б’ю його своїм кулаком.

- Дурак, знову твої жарти!

- Не злись. Я ж не винен, що ти виглядаєш на 14.  – Подумав, а тоді додав. - Це був комплімент, якщо що.. Ти дуже красива. – Після цих слів усмішка на моєму лиці була до вух, я посміхалася ніби ненормальна якась. Не кожен день Діма робить мені такі приємні компліменти.

- Дякую тобі ще раз, мені правда дуже приємно..

- Але день народження це не привід прогулювати тренування! Тому швидко переодягатися і в воду. Сюди через декілька хвилин прийдуть плавці інших тренерів і буде заплив на першість. Він не грає ніякої ролі, але ж ти розумієш, що було б чудово, якби ти приплила перша. – Дмитро включає режим суворого тренера і до мене не відразу доходять слова про заплив, тому я спокійно йду в роздягальню.

- Стоп. Першість. Я. Я ж не зможу… - Тут на мене починає находити паніка. Я так боюся підвести свого тренера, не принизити його в очах інших. Треба якнайшвидше взяти себе в руки і вкластися на максимум.

***
- Вибач, я все ще недостатньо тренуюся.. – З сумом підходжу до Діми, коли припливаю четверта з шести.

- Ну ти чого, мала, все добре. Не остання ж.. – Намагається мене підбадьорити, хоча бачу, що він засмучений не менш.

- Я обіцяю, що буду викладатися на всі мільйон відсотків… - Говорю, не дивлячись йому в вічі. Раптом відчуваю на собі руки хлопця, які легенько притискають мене до нього.

- Все залежить не тільки від тренувань. Мала, ти повинна повірити в себе. Ти повинна вбити собі в голову, що ти найкраща! Повинна бути готова не лише фізично, але й морально, чуєш?! – Прикрикує, а я сіпаюся в його обіймах. Розумію, але не можу нічого з собою зробити. – Добре, давай розімнемося, а потім на трамплін, будемо шліфувати твої вміння. Ти молодець, чуєш?

- Угу.. Мені так важлива твоя підтримка, правда, дякую тобі. – Легенько торкаюся губами його щоки, але Діма відразу відштовхує мене.

- Іди в воду. – Голос хлопця відразу стає серйозним і я вже жалію, що розкисла в його обіймах. На протязі всього тренування чую лише вказівки та направлення, вже не бачу усмішки на обличчі Діми. Хочу повернути час назад і не цілувати його. Хоч і не розумію, що в цьому такого. Я ж не в губи. А якщо він тепер не прийде в клуб і взагалі відсторониться від мене?

Дмитро

Тільки мала торкнулася моїх губ, по тілу немов би пройшов електричний розряд. Навіщо вона це зробила? Нас же могли побачити і що тоді? Розумію, що її не на жарт замутила моя, скажемо так, відмова. Та якби вона це зробила в іншому місці, я б залюбки взяв у полон її м’які губи.