Глава 2

- Так, я знаю, що плаваю не найкраще, тому тут. Я хочу навчитися чомусь новому та удосконалювати свої старі вміння. – Відповіла трохи різко. Ні, ну а що? Я не дозволю обтирати об себе ноги.

- Одного «хочу», не достатньо. Потрібно мати хоча б трішки таланту, пластичності. А цього я в тобі не побачив. Далі попрошу не сперечатися зі мною і говорити тільки тоді, коли я попрошу. Зрозуміло все? – Я неохоче киваю і закочую очі. Знаєте, на мить навіть пожаліла, що знаходжуся тут. Краще б залишилася в своєму містечку. Але вчасно згадую про свою мрію і беру себе в руки. – Тоді на трамплін. Хочу побачити техніку свого стрибка. Почнем з найнижчого. – Залажу не невисоку дошку і спокійно видихаю. Пам'ятаю настанови Ірини Михайлівни, своєї колишньої тренерки, про дихання. Потрібно завжди його контролювати. Намагаюсь граціозно махнути руками і  по свистку стрибаю в воду. Здається, в мене вийшло не погано. Виринаю та очікую вердикт.

- Не погано. Не завадило б схуднути в стегнах. – Що? Він зараз серйозно? Чим йому мої стегна не подобаються? Я завжди любила свою фігуру, всі були нею захоплені, хлопці поскали слину, а тут таке. Значить, треба худнути? Іншу частину тренування я займалася без особливого ентузіазму. Дмитро не пропускав можливості вказати на всілякі недоліки. Я намагалася сприймати критику нормально, адже це мені і потрібно. Але натякати на те, що я товста.. Ну вибачте.

- На сьогодні тренування завершене. Чекаю тебе у середу на 10 ранку. Без запізнень. – Я мовчки киваю і йду в душ.

***

Дмитро

- Братан привіт, і як там твоя дівка? – Олексій легенько вдарив мене по плечі і протягнув стакан зі спиртним.

- Не питай. Це горе, а не учениця. Я не знаю, що її спонукало податися у великий спорт. – Друг співчутливо дивиться на мене і хитає головою.

- Ну тобі від цього ж краще? В тебе з нею нічого не вийде.. в плані спорту, батько розмокне нарешті і ти знову на коні!

- Я маю надію на те, що Женя сама піде від мене.  Я сказав, що в неї великі стегна і потрібно схуднути. Ти б бачив її очиська, ледь не заплакала. – Сміюсь і хлопаю по сідницях дівчини, яка проходила поряд. Брюнетка окинула мене спокусливим поглядом і підмигнула брівками. Здається, я знайшов ту, яка поїде до мене додому сьогодні.

- Тобі не здається, що то занадто?

- Ти про що? Вона ж не проти.. – Не відразу розумію, про що каже Олексій.

- Я про Женю. Ти не думаєш, що зі стегнами перегнув? Я ж її бачив і вона нічого така, вставив би їй по самі ого-го, якби була повнолітньою. – Хлопець хтиво посміхається, а я кривлюсь, коли уявляю свою ученицю в ліжку з цим бовдуром.

- Я бачив інфу, що в неї днюха через тиждень. Буде 18, самий сок. – Не встигаю договорити, як мене хтось перебиває.

- Льошику, привіт. Вибач, що запізнилась, вирішила взяти подругу з собою, вона тільки приїхала і їй не завадило б розвіятися. – Так, це Марина, а поряд…Женя? Якого дідька вона тут робить і коли встигла познайомитися з дівчиною мого друга? Так, цей дибіл має «кохання всього свого життя».

За годину до цього

- Ну Женька, будь ласочка! Ходімо зі мною. Тобі ще довго знаходитися в цьому місці і не завадять нові знайомства. – Щебетала Маринка, поки я ліниво валялася в ліжку. Після тренування я хотіла спокійно поплакати, але вона зруйнувала мої плани, неочікувано завітавши в гості. Ми з нею знайомі ще зі школи і ось якось підтримували зв’язок.

- Ще раз повторюю, мені цього Дмитра вистачило сьогодні з головою. Якби його там не було, я б з радістю познайомилася з твоїм хлопцем. Але вибач, не сьогодні. – Надіюся, що після цього Марина відчепиться і піде, але дівка стоїть на своєму.

- Це буде чудовий шанс показати йому, яка ти красива та сексуальна. Дивись.. – Дістає з пакету коротке червоне плаття без лямок, з невеличким декольте. – Воно ідеально сяде на тобі. А Дімка нехай слину пускає і худне в стегнах сам. Знаєш, я по доброму заздрю твоїй фігурі, тому що вона а ф і г е н н а! І не смій заперечувати. Іди переодягайся, в тебе 10 хвилин. – Я задумалася. А дійсно, чому я повинна обмежувати себе тільки тому, що там буде мій тренер. Можливо в неформальній обстановці він не такий і душний?

Наш час

- Звісно я не проти, чим більше людей, тим веселіше, правда Дім? – Олексій кинув на мене насмішкуватий погляд, а я перевів свої очі на ученицю. Що вона на себе одягнула? Сукня прекрасно сиділа на її талії, охвачувала груди і ледве прикривала сідниці. Я нервово ковтнув, відчув, як в штанях стало занадто тісно.