Розділ 9

5 років тому

Машинка тихо дзижчала, голка колола тіло, вбиваючи туди чорнила. За декілька сеансів рука вже була забита татуюванням з тваринами.

- Гарно вийшло, - сказав хлопець років двадцяти, - молодець, витримала. Робота кропітка, але результат вогонь.

- Дякую, Артеме, - Влада випрямила спину, що від багатогодинного сидіння вже заніміла і подивилася на малюнок. – так як я хотіла.

- Звертайся, - він посміхнувся.

Оплативши роботу, дівчина вийшла з салону, що був облаштован в тій самій квартирі, де й жив юнак. Додому не хотілося. Для неї це радше було місце для ночівлі ніж теплий і затишний дім. Ні, дизайнери постаралися на славу, коли робили проєкт, та й будівельники справилися на всі сто. Це проблема самих хазяїв, що не в змозі були облаштувати там гніздечко, куди хочеться повертатися. Влада вже давно подумувала зняти квартиру, щоб і самій легше жилося, і її сімейці. На щастя, тих грошей, що залишив їй дід поки вистачало та й ті самі дивіденди капали на її рахунок. Проте , знаючи характер батьків , дівчина була впевнена, що вони не дозволять. Їм подобалося час від часу принижувати її, маніпулювати емоціями дочки, завдяки своєї холодністю. В цьому місці їх чекав облом, бо за стільки років Влада була вже такою видресируваною, що жодне їх сказане слово не діяло на неї. Заславська не була проти закатити скандал, щоб отримати бажане, але опускатися до рівня сестри чи матері не хотілося.

Навколо вирувало літо, температура вже перевалила за тридцять, люди рятувалися від такої спеки на міських пляжах або під кондиціонерами вдома. Влада вирішила зайти в кафе, щоб поїсти, перепочити від такого пекла і подумати над тим, що робити далі.  Дівчина вибрала невеликий затишний заклад, з терасою, на якій при всій її красі, сісти було справжнім випробуванням. Тому, зайшовши всередину, блажено вдихнула охолоджене повітря. Зазвичай саме в такий період часу, Заславська заробляла ангіну. Це ставалося з року в рік, вона тиждень потім хрипіла і валялась з температурою вдома, але інші сезонні простуди до неї чіплялися досить рідко.

- Доброго дня, що бажаєте? – спитала офіціантка за касою.

- Добрий день, - Влада пару секунд подивилася на табло з меню. – Круасан з шинкою і айс-латте з шоколадним сиропом. – легко посміхнулася. Дівчина кинула розуміючий погляд  на заклеєну спеціальною плівкою руку з тату.

- Тільки зробили? – кивнула , - розумію, як дискомфортно. Сама минулого літа мучилася, коли в тридцять градусів ребра були заклеєні.

- Та я тільки тридцять хвилин назад вийшла, тому поки нормально, - легко посміхнулась Влада.

- Любите тварин? – поки заправляла кавомашину спитала… Діана. Так було написано на бейджику.  

- Дуже. Як їх можна не любити? – трохи сумно сказала Влада. – А ви?

- Теж. – офіціантка поставила перед нею стакан з айс-латте і поклала круасан. – Я допомагаю одній волонтерській організації. Ми опікуємося тваринами і намагаємося запобігти забудові зелених зон в Києві. Велика кількість тварин лишається свого місця життя, через будівництво там багатоповерхівок і в результаті гине. – дівчина відійшла від каси, дістала з сумки гаманець і простягнула візитівку. – Якщо зацікавила – доєднуйся… - вона злегка підняла брови.

- Влада. – трохи кивнула Заславська.

- Доєднуйся, Владо, - посміхнулась Діана. – Нам потрібні люди, що будуть боротися за збереження флори і фауни мегаполісу, а не перетворюватимуть його в бетонні джунглі.

Наш час

По щокам Влади котилися сльози. Дівчина дозволяла собі плакати дуже рідко, тільки тоді, коли не бачила жодного виходу  з ситуації. А зараз, вона навіть не знала чи треба шукати той вихід, вимагати якихось пояснень, коли та справа, якої ти горіла, яка допомогла тобі знайти найближчих людей, ту саму некровну родину, рухнула. Спогади про те, як її затягли до волонтерства, до активізму роз’ятрили рану. Вона згадувала їх першу зустріч з Ді, як Влада боялася йти на домовлену зустріч, і як не зважаючи ні на що її добре прийняли. Навіть коли дізналися, що вона дочка того самого Заславського, що як раз і є ініціатором однієї з забудов. Влада згадувала , як вони раділи, коли виграли справу і не дали побудувати бізнес центр на території парку. А тепер Влада плакала, бо стояла на роздоріжжі тому, що людина, якій вони всі довіряли, якою пишалися, сиділа за гратами, а їх рахунок в банку, куди всі охочі скидали гроші був порожній. Слідчий надав їм всі необхідні докази того, що їх друг і наставник є винним в розкраданні коштів, а також постанову на його арешт.

Люди, які зустрічалися на шляху дивилися на дівчину дивно, пару чоловік навіть підійшли і запропонували допомогу, але сили Влади вистачило тільки на те, щоб заперечно похитати головою. Всівшись на лавку в парці, Заславська ще пару хвилин порозпускала соплі, а потім швидко взяла себе в руки. Її ніхто не вчив бути такою нюнею, треба зібратися з думкам і подзвонити Ді. Якщо сама Влада знаходилася в такому розбитому стані, то страшно уявити , що коїлося на серці її подруги, після того як її нареченого звинуватили в усіх можливих гріхах.

Ще пару разів вдихнувши і видихнувши, щоб остаточно прийти до тями, Влада набрала номер Діана. Вони дружили вже п’ять років, приходячи на допомогу одна одній при миттєвій необхідності. Після того як Олега вивели з їх центру в наручниках, а нікого іншого з собою не пустили, лише назвавши номер відділку, всі ринулися за адресою. І хоч докази справді були вагомі, але кидати друга, якого знали не один рік ніхто не став. Їх ентузіазм і впевненість, що це лише помилка, були розбиті одразу, бо до них вийшов сам голова відділу і сказав, що після обшуку в офісі, відкрилися ще деякі факти і  тому світить чоловікові ледь не десять років. Підполковник сказав, щоб хтось з’явився завтра, приніс деякі речі, а зараз порадив викликати адвоката, а якщо немає, то тоді Олегу нададуть державного, хоча , що перший, що другий навряд чи допоможуть. Це було сказано з такою спокійненькою посмішкою, що Владу ледь не вивернуло прямо на цього дядька з погонами.