7

Глава 7: Сила почуттів
Міра намагалася зосередитися на навчанні, але кожна зустріч із Максимом, навіть короткий погляд у коридорі чи лекція, знову й знову розпалювали її почуття. Її друзі помічали, що вона змінилася, але Міра мовчала, боячись, що будь-яке слово лише ускладнить ситуацію.

Максим також страждав. Його серце розривалося між обов’язком і тим, що він відчував. Він намагався переконати себе, що робить правильно, але кожного разу, коли бачив Міру, його рішучість слабшала.

Неочікувана зустріч

Одного вечора Міра затрималася в університеті, щоб завершити роботу над проєктом. Вона була єдиною в лабораторії, коли раптом двері відчинилися, і на порозі з’явився Максим.

— Я бачу, ви завжди працюєте понаднормово, — сказав він, намагаючись пожартувати, але його голос звучав надто серйозно.

— Це допомагає відволіктися, — зізналася вона, не дивлячись на нього.

Він увійшов і зачинив двері.

— Міро, ми повинні поговорити, — почав він, стоячи трохи осторонь.

— Я вже все зрозуміла, — перебила вона. Її голос тремтів, але вона намагалася виглядати впевненою. — Ви вирішили, що це неможливо.

Максим підійшов ближче, його погляд був сповнений болю.

— Я намагався. Справді намагався тримати дистанцію. Але це не працює.

Міра здивовано подивилася на нього.

— Що ви хочете сказати? — запитала вона, її голос ледь чутний.

— Щоразу, коли я бачу вас, усе, що я будував, руйнується, — він зробив крок до неї. — Я розумію, що це неправильно. Але я більше не можу ігнорувати те, що відчуваю.

Міра не могла повірити своїм вухам.

— Але ж ви самі казали, що це неправильно…

— І це правда, — сказав він, проводячи рукою по волоссю. — Але іноді те, що ми відчуваємо, сильніше за будь-які правила.

Він підійшов ще ближче, його очі вдивлялися в її. 

— Я боюся, що можу зруйнувати ваше життя, — сказав він, його голос ледь тремтів.

— Можливо, ви — єдине, що робить його кращим, — відповіла вона, і в її очах блищали сльози.

Максим не втримався. Він обережно доторкнувся до її обличчя, витираючи сльозу, яка скотилася по її щоці.

— Міро… — шепнув він, а потім, не витримавши, нахилився й поцілував її.

Цей момент був наче вихором емоцій. Світ навколо зник, залишились лише вони двоє — дві душі, які нарешті перестали боротися з тим, що їх об’єднувало.