-Так, слухаю ?- відповідаю на невідомий номер.
-Добрий день, вас турбує заступник містера Олівера Девіс.- мені трохи відомо про нього, я колись працювала з його колишньою дружиною .
-Таак, чим можу допомогти?
-Ми б хотіли взяти вас, як флориста на весіллі Девіса. Вас цікавить така пропозиція? Гроші не проблема.
Ну нічого собі. Це шанс закрити збір для Лео !
-Так-так, думаю я згодна.
-Чудово, о 6 годинні я до вас заїду і ми все обговоримо.
-Чекатиму.
Дав збій. Ну що ж, я давно хотіла попрацювати над весіллям. Треба подзвонити Вірі і поділитись цими новинами, що ми зможемо закрити збір.
Зробивши ще декілька букетів і розставивши по базах, я витерла руку об спідницю і подзвонила до подруги.
-Віра! В мене такеее ти офігієш.
-Я трохи зайнята, розказуй трохи швидше.- вона до речі працює хореографом, тож вона давно відома з вищим класом суспільства.
-Короче, щоб тебе заінтригувати я одне скажу: я зможу закрити збір для Лео!
-..Ти зараз не жартуєш?
-Я про таке не жартую! Я серйозно
-Офігіти! Як?
-Ну ти казала що зайнята, тож..
-Та ну тебе! Зустрінемось сьогодні?
-Сьогодні не вийде, багато замовлень. Завтра вийде?
-Так, спишемось . Цілую
-Буваай.- Не люблю ці «цьомчики» на прощання і обіймашки при зустрічі, занадто ніжностей.
Я зробила майже всі замовлення, на годиннику 5:30, тож скоро приїде той помічник Олівера.. якогось там. Треба переодягнутися, робочий одяг весь мокрий треба попрати.
-Добрий вечір, є хтось? - щоб його! Я тільки весь одяг зняла..
-Так є! Зачекайте хвилинку!
Треба бігом цю довбану спідницю застібати, але ж по законам підлості я не зможу це зробити швидко. Вдарившись та відірвавши два верхніх ґудзики на блузці я все ж таки вийшла (хоч і не за хвилинку)
-Добрий день,- ставши біля свого стола я глянула на чоловіка, я бачила лише його профіль, він весь був в татуюванні, тобто.. його шия та частина голови була в тату.-Вибачте за незручності, чим я можу вам допомогти?
Чоловік повернувся до мене обличчям, я таки не помилялась: його шия, голова була вся в татуюванні, він був в костюмі, плащі та.. в шкіряних рукавицях. Неочікувано; ніколи не бачила, щоб чоловіки носили шкіряні рукавиці влітку.
-Я можу поговорити з власником?-Його темні зіниці дивились прямісінько мені в душу.
-Тобто з власницею? Це я!- бадьоро відповіла я, не відриваючи погляду.
Він ковзнув по мені оцінюючим поглядом.
-Я Меттью-Ной Кавінські. Знаєте мене?
Очманіти! Це найбагатша людина країни! І.. це все що я про нього знаю. Ну не цікавлюсь я світським життям оцих довбнів, які не хочуть допомагати притулкам, інтернатам. Фу
-Так..щось чула.
-Щось..чули..?- повторив він ніби не віривши, що щойно почув.- добре.. В мене скоро весілля, тож мені потрібна помічниця по всім цим питанням: флорист, свічки, дизайн~
-Вибачте, але я не збираюсь бути вам помічницею, тобто я звичайний крутий флорист міста. Але аж ніяк не дизайнер і не помічниця.- Малячик трохи офігєл, нє?
-Я вам заплачу хороші гроші за це,- махнув рукою, наче малював те що він хотів сказати ,- весілля. Будь які гроші. Все що забажаєте, але ви маєте мені це все організувати.
Ще не відійшовши від цієї пропозиції, до крамниці зайшов ще один чоловік.
-Добрий вечір.
-Добрий вечір,- сказав перший Меттью-Ной. - яким вітром тебе занесло сюди, Гній?
Гній, це імʼя? Тобто..?
-Гнат, закарбуй це в своїй проколотій голові, Мет.- він був явно роздратований.- Харпер, ми з вами вдень говорили.
О, так, точно. Ми домовились о 6. Звісно.
-Так, ми мали обговорити ваше весілля.
-Не моє. А Ол~
-Той слимак-Олівер вирішив вийти вкотре заміж,- Меттью-Ной та він повний телепень! Зараз мені найважливішого клієнта відлякає!
-Ну по-поведінці слимак тут тільки ти!- ой-йой. Мені вже переживати за свою власність?
-Та годі годі тобі, Гні..Гнат, нехай пошукаю собі флориста деінде, Харпер Вайт вже зайнята.
-Ми ще ніп~,- не договоривши мене знову перебили. Вгадайте хто?
-Ціна за моє весілля 2 мільйони. Вам підходить, Харпер?
Та я про такі гроші і мріяти не могла! Олівер - почекай.
-А що ти так по-мілочовки даєш? Своїй нареченій скільки заплатив за цей цирк?
Тепер вони обоє між собою встановили зоровий контакт; я стояла серед цих двох чоловіків.
-Тільки б ви додумались до такого абсурду. - сказав Меттью-Ной
-4 мільйони, Харпер.- Гнат дивився на мене з впевненістю, що я обру його пропозицію. Але і Меттью-Ной не здавався. Вони обоє дивились на мене.
-5 мільйонів і сотні замовлень по країні, Харпер. Ви ж про це мріяли?- він щось знав про мене? Господи да це якийсь демон! Він маніпулютор хренов.
-6 мільй~
Цей Кавінські знову перебив. У нього особливий талант перебивати людей .
-8 мільйонів.- промовив він і посміхнувся Гнату.
Гнат від злості аж кипів; він просверлив поглядом Меттью-Ноя і вийшов з крамниці.
-Що ж, коли почнемо?- він сперся на вхідні двері. В його очах танцювали іскри радості та перемоги.
-Та ви обоє мені слово не дали вставити!- випалила я, стоявши на місці, як вкопана.- Я не погоджувалась ні на що!
-В нього не було шансів забрати вас, як гарну флористку, в мене з під носу. - поки я збирала свої речі, я кидала на нього злі погляди . - Вас підвезти?
-Я недалеко живу.- Відповіла стримано. Хоча недалеко- це в іншому кінці міста.
-Це було риторичне питання. Я знаю, що ви живете в кінці міста,- звідки.. він це знає?
Він посміхнувся, зрозумівши моє німе питання .
-Я дивився про вас інформацію, перед тим як заявитись до вас на поріг. Ходімо в машину?- відкрив двері крамниці, джентельмен.
Я кивнула головою і вийшла з приміщення.
-Чому саме я?- запитала я, закриваючи двері.
-Тому що моїй нареченій, цим займатися не цікаво. А ваш декор квіткового мені дуже сподобався, це ж ви його придумали?