Розділ 17

Белль
«Він мене цілує. Не так! ВІН МЕНЕ ПОЦІЛУВАВ! Здавалося б, я маю літати від щастя, але навіть трішки напідпитку я повністю розумію, що відбувається, і...і я не знаю, що я відчуваю. Сашко неймовірно класний друг, з ним легко, але…я не знаю, чи готова на щось більше. Але ж у нього до мене справжні почуття…», - ця думка, мов відро крижаної води, вилилась мені на голову. У один момент. Я дивилася на нього, і мої щічки навіть у мороз почали палати.
«Що за реакція, Белль», - подумки я вже себе сварила.
Не знаю, можливо, у цю мить мені треба було втекти, мов Попелюшка, може дати ляпас. Дідько, не знаю. Я просто продовжувала дивитися на Алекса. Я не знала, як реагувати. Напевно, наступний мій вчинок був найдурнішим за все моє життя, але я вирішила просто проігнорувати те, що між нами сталося.
«Це ж тільки поцілунок, - подумала я і опустила очі, а у голос сказала: Я замерла, давай увійдемо всередину».

*******

Алекс
«Сказати, що я шокований – нічого не сказати. Принцеса ніяк не відреагувала на поцілунок. ЯК ЦЕ? Просто ігнор і цей погляд, повний нерозуміння. Невже я злякав Белль своїми діями?» - ці думки мучали мене всю ніч.
«Але коли я її поцілував, у мене ніби крила виросли. Такий дитячий поцілунок, а такі емоції. Дивовижно!» - а ця думка зігрівала серце. Загалом, я так і не зміг заснути. Додам тільки, що поснули усі десь о четвертій ранку: до того ми галасували, танцювали і дивилися фільм. Типові забави молоді. Але гіркота у грудях не давала розслабитися, і я постійно поглядав на сірооке диво, але так занепокоїло мене своєю реакцією.

*******

Дев’ята ранку
Вся хлопчача компанія навшпиньках встала і пішла на кухню, щоб підготуватися до розіграшу, точніше невеликого, але ефектного жарту. Так як ми були трішки п’яними вночі та загалом лінивими, то не придумували щось супергеніальне.
Дівчата теревенили до ранку, тому поснули всі в одній кімнаті. Як зручно. Більше того, це прохідна кімната, тобто є два виходи.
У хлопців загорілися очі, мов у маленьких хитреньких бісенят. Знову ж навшпиньках ми пішли у кімнату дівчат. З двома відрами з водою були найпрудкіші (Ден і я). Коло дверей з обох сторін решта зайняли позиції з борошном.
І так, жарт почався. Ден і я тихенько зайшли у кімнату. Дівчата мило сопли на дивані (і як вони всі туди помістилися?). Раз..два..три і ми вилили воду на дівчат. А що було далі не важко здогадатися: ми тікали з кімнати, аж п’яти світилися, дівчата почали кричати і вищати. Вони просто не розуміли, що відбувається. Бам…закрилися двері до кімнати (я вибіг через одну, Денис – через другу). Ще мить і хтось з дівчат з криками, що ми негідники та іншими словами, які леді у врівноваженому стані за нормальних умов не говорять, почав смикати за двері, намагаючись відкрити. Звісно ж ми тримали двері. З того боку хлопці теж крикнули, що вони (дівчата) намагаються відкрити двері. Наступні події, ніби у сповільненій зйомці. Ми відпустили двері, з кімнати вилетіло кілька дівчат, мокрі та злющі, а ми висипали на них борошно. Дааа, картина не для людей зі слабкими нервами. Що було далі історія замовчує, але ходять легенди, що миттєва помста благородних леді була жорстокою.

*******

4 січня
Сьогодні до Німеччини відлітає Андрій. Ще вчора ми всі разом посиділи, як у добрі давні часи, у нього на квартирі, галасували, співали пісень, згадували найяскравіші моменти. Враз забулися всі образи, недомовленості; у квартирі панувала атмосфера повного щастя. У цю мить я навіть забув, що саме я винен у травмі Андрія, що я зрадив брата, що вчинив нечесно та підло. Головне, що тоді Андрій щиро посміхався та радів часу з друзями.
Сьогодні я прийшов до них, щоб допомогти з речами (помістити у таксі до аеропорту). Перед тим, як Андрій сів у авто, я міцно його обійняв та побажав удачі.
Машина від’їжджала від під’їзду, а я дивився їй у слід. «Брате, будь ласка, пробач! Повертайся здоровий та на своїх двох», - подумав я та змахнув з щоки непрохану сльозу.

*******

Белль
Вже майже місяць як ми провели Андрія. Ми часто зізвонюємось по WhatsApp та говоримо по те, про се. Він прекрасний співбесідник, веселий і запальний. Я й подумати не могла, що Андрій цікавиться кулінарією та обожнює фентезі, та же й саме ті серії книг, що й мені дуже подобаються. Загалом, він проходить обстеження, але не падає духом. Ба більше, вже планує, що повернеться у спорт у наступному сезоні.
Що стосується відносин з Сашою, то тут все важко і заплутано. Ми вдаємо, що у новорічну ніч нічого не сталося, продовжуємо спілкуватися, як близькі друзі, часто проводимо час разом. Ось нещодавно він відвів мене програти у більярд. Я вперше отримувала такий досвід, але це було неймовірно круто! Алекс ще й чудовий вчитель.
Але як би веселково все не було я часто ловлю на собі його погляди, такі сумні, що й у мене на серці робиться тяжко, але взаємністю я не можу йому відповісти, на жаль. Моє холодне серце, здається, ще не готове до нових стосунків та палких почуттів. Але так не хочеться втрачати такого щирого друга.

*******

Декілька разів на тиждень у мене є курси для підготовки до випускних екзаменів (як же я переживаю). Так співпало, що у групі нас порівну хлопців і дівчат, принаймні так було до Нового року. З цього семестру у нас з’явився новенький – Влад. Що дивне, він мені когось нагадує, але я довго не могла згадати кого. Але, от дивина, на початку лютого він сам до мене підійшов і жваво сказав:
-Белль, ти мене пам’ятаєш? Я Влад, ми разом на курси з програмування ходили (ах да, я ж унікальне поєднання гуманітарію і технаря).
-Ой, точно. Уявляєш, вже декілька занять не могла згадати, чому твоє обличчя мені таке знайоме. Ха-ха, привіт, - засміялася я і обняла старого друга.
-Так давно не бачились. Що нового? – з посмішкою запитав Влад.
-Та все, як у всіх. Навчаюся. Не сплю. Загалом, поки що жива)) А ти як?
-У мене все чудово. Ось скоро добігає рік, як я з Мариною зустрічаюся.
-Та невже. З той, що тоді казала, що й у твій бік не подивиться, - щирим сміхом залилися вже обоє.
-Так-так. А зараз за мене кожній голову звернути готова, жахливо ревнива.
-Нічого-нічого, вона все правильно робить. А Женя як? Продовжує займатися?
-Та що з ним станеться. Постійно якісь курси відвідує з програмування, вже декілька мов знає, навіть свій додаток почав розробляти, але всі деталі тримає у таємниці.
-Вау, круто. Нам треба усім зустрітися. Обов’язково!
-Звісно. У мене навіть ідея є коли і куди…