Розділ 12

Андрій
Я ще ніколи не прокидався так рано у неділю. Ніколи! Але якимось дивом очі самі розплющились на три години раніше, ніж мав задзвеніти будильник.
«Добре, потішу Максимовича, раніше почну тренування», - подумав я і пішов у ванну кімнату. Після душу вирішив приготувати сніданок. Хоч я й хлопець та затятий холостяк, але готую не гірше, ніж шеф-повар найкращого ресторану міста. З дитинства захоплювався кулінарією, але мені постійно повторювали, що це не чоловіча справа. Але я ніколи не міг зрозуміти цей нікчемний розподіл праці між жінками і чоловіками.

*******

«Що за нісенітниця! Якщо чоловік проявляє емоції, хоче прибрати у квартирі чи приготувати обід – він не чоловік. І якщо жінка хоче працювати пілотом чи будівельником, або не поводить себе за примарними «нормами леді» - то вона не жінка. Кожен має сам обирати справу до душі, бути індивідуальним, не бути залежним від «ярликів», якими суспільство намагається обвішати кожного», - ця тема завжди була важлива для мене, часто дискутував на цю тему.

*******

Уже через п’ятнадцять хвилин на столі красувався найпрекрасніший сніданок: гріночки, омлет з ковбаскою та сирочком, і звісно ж, запашна кава. Королівський сніданок, чи не так?!))
Зібрався буквально на крилах, не знаю, що штовхало мене якнайшвидше дібратися до мототрека.

*******

Холостяком бути не просто. Час від часу у голову закрадаються думки, що варто вже й про більш серйозні стосунки задуматися, а не на одну ніч, ну максимум тиждень. Я ніколи не приводив жодну дівчину додому, це було, ніби, неписане правило. Звісно, на моєму шляху зустрічалися різні паняночки: і скромняшки, і воїтельки, і прилипали, які ніяк не хотіли мене залишити у спокої. Я все вмію робити по господарству, тому не скаржусь, але іноді не вистачає примарної «жіночої руки» у домі, яка б створювала затишок.
«Дідько, мені всього дев’ятнадцять, я вже про таке думаю. Ні-ні, треба брати від життя все, особливо, свободу», - зазвичай на цій думці закінчувалися всі пориви до стабільності.

*******

Поки збирався, написав хлопцям у спільний чат, щоб підтягувалися на мототрек теж раніше, а то самому тренуватися нудно. Майже всі одразу відгукнулися, звісно ж, крім Дена. Незабаром я вже вдягнув екіпірування та почав відточувати свою техніку. До мене майже одразу приєдналися наші юнаки – і одразу стало веселіше. Я помітив Кіру, яка вочевидь здивувалася тому, що ми так рано почали тренування.
«Напевно, Белль ще не прийшла», - подумав я і продовжив нарізати круги.
Згодом я помітив постать у блакитній куртці з біленькою шапинкою з помпоном. Русокоса красуня зайшла у один з трейлерів.
«От і принцеса нарешті прийшла», - серце билося, як ненормальне. Але не тільки я помітив дівчину, а й Алекс. Блиск цікавості відбивався в його очах, і це чомусь бісило.

*******

Алекс був моїм другом все життя. Якщо ми й сварилися, то одразу з синяками під очима та розбитими губами мирилися. Обидва достатньо імпульсивні, хоч у компаніях Алекс завжди поводився стриманіше та спокійніше. З дівчатами було те ж саме: він не міняв їх щодня, йому завжди хотілося більш тривалих стосунків. На моїй пам’яті, за півтора роки навчання в університеті у нього було всього три дівчини, з однією він зустрічався майже 8 місяців, вже навіть з’їхатись хотіли, але не судилося. Якась драматична історія.
Він мені як брат, навіть не можу уявити, що може стати причиною того, що ми розсваримося.

*******

Через якийсь час дівчата вийшли з трейлеру, щоб прогулятися. Я помітив, що вони пішли у бік озера.
«Там дійсно дуже красиво, хай і принцеса подивиться», - подумки посміхнувся.
Незабаром вони повернулися, а ми з хлопцями вирішили зробити перерву. Ми приєдналися до Кіри і Белль. Почалися веселощі, але, на власне здивування, я чомусь притих, не міг відірвати очей від сіроокої красуні.
«Що це зі мною робиться? Невже зацікавився цим дивом? Хей. Андрію, ця квіточка точно не для тебе, ще мала зовсім», - у думках я вже почав себе сварити за те, що дозволяю навіть своъй підсвідомості думати про таке.
Алекс, навпаки, був дуже активним, на пару з Деном постійно жартував, ні на крок не відходив від Белль.
«Ох, як же він мене дратує! Чого він коло неї крутиться?», - я вже пропалив у другові величезну діру поглядом, а обличчя очевидно показувало всі відтінки гніву.
Незабаром прийшов Максимович, і сказав:
-Ну, граждане алкоголики, хулиганы, тунеядцы, кто хочет сегодня поработать? - процитував Віктор Максимович один з його улюблених фільмів. – Агов, ледарі, годі дівчат розважати, марш тренуватися. Швидко!
-Так точно, сер! – всі дружно вигукнули.
Всі заскочили на своїх «залізних коней», і почувся рев моторів. Краєм ока помітив, що й дівчата вийшли подивитися на тренування.
«Як би там не було, але хочу показати себе перед милою принцесою справжнім вправним лицарем», - подумав я і почав рух. Я так не їздив на тренуваннях ніколи, завжди намагався викластись наповну вже на змаганнях, але сьогодні, мов на крилах, літав і обганяв кожного на шляху. Але неочікувано мене підрізав Алекс. Це мене страшенно розізлило. По-перше, у нас були певні правила, одне з них – ніколи нікого не підрізати. По-друге, від друга я такого не очікував. Добре, хоч я втримав руль і не впав. Я наздогнав його, і на жестами намагався показати йому, щоб зупинився, але він мене проігнорував. А далі він зробив вчинок, недостойний друга…

Дорогі друзі, вітаю вас з Новим роком! Бажаю всього найкращого, а головне здоров'я і здійснення ваших мрій!
Знаю-знаю, я тримаю інтригу, що ж станеться між хлопцями вже дуже довго, але можу обіцяти, що у наступному розділі ви точно все дізнаєтесь.
Сподіваюсь, вам сподобався новий розділ! На моє здивування, я почала писати його о другій ночі, після зустрічі нового року. Напевно, у голові заграли бульбашки шампанського)))
З любов'ю, Adelina)))