Розділ 11

Кіра
Прокинулася у чудовому настрої. Ранок неділі вже давно не робив мене такою щасливою. Сьогодні маю зустрітися з Белль. Нарешті!

*******

До нашої зустрічі місяць тому я часто згадувала її, намагалася зрозуміти та виправдати її минулорічний вчинок. Я довго не могла з’ясувати, що сталося. Вона так неочікувано зникла, змінила номер. Звісно, я могла б її знайти, але щось мене зупиняло. Я розуміла, що це все неспроста. Згодом я дізналася, що вона припинила спілкування з дуже багатьма знайомими. Мене це насторожувало, але я вирішила зачекати із з’ясуванням стосунків. «Вона цього хотіла, хотіла втекти, від чого – невідомо, але так тому і бути», - у якусь мить я прийняла це рішення, хоч і з тяжкістю на серці. Ми були знайомі вже багато років, прийшли у студію разом.
Далі моє життя набирало обертів: випускні екзамени, випускний, вступ і зустріч Дена. Денис став промінчиком світла у моєму житті, я не могла й уявити, що мені колись буде так добре з кимось протилежної статі. Я зустрічалася з багатьма хлопцями, але ми завжди через місяць-два розставалися, рекордом стосунків у мене було чотири місяці. Звісно це було не кохання, такі взаємини неможливо називати таким словом, скоріше взаємна симпатія. Але зустрівши Дена, я відчула те, чого ніколи не знала. Шумна компанія, посвята у першокурсники, весела вечірка. Я хоч і не з сором’язлива, але тоді я відчувала себе не у своїй тарілці. Якийсь незграба облив мене соком (може і не соком)) ), я вже розвернулася, щоб почати сварку, але на мене подивилися теплі усмішливі очі, що я в мить перехотіла сваритися. Він підхопив мене під руку, почав щиро вибачатися, підвів до столу, взяв серветки і допоміг позбавитись від плями. А далі ми проговорили цілий вечір, декілька разів відволіклись на танці. Його жарти змушували мене постійно сміятися. З того часу ми не розлучалися, згодом я офіційно стала його дівчиною. Він потребував постійної підтримки, і була готова її надати. Я часто супроводжувала його навіть на тренування та на змагання з мотоспорту. Він же ніколи не пропускав жодного концерту, на якому я виступала, завжди захоплювався моїм голосом і жартома казав, що спочатку закохався у нього, а потім вже роздивився його власницю.
Але місяць тому сталося те, що я ніяк не могла б передбачити. Неочікувано у трейлері я віднайшла зниклу Белль. Я так зраділа, що одразу кинулася її обіймати. Але те, що вона мені потім розказала, мене дійсно здивувало, хоча пояснювало багато раніше незрозумілих речей. «Значить вся справа у Арті», - я не могла звинувачувати її у рішенні позбавитись всього, що їх пов’язувало.

*******

Арт прийшов у студію на рік пізніше, ніж Белль і я, але одразу показав себе як дуже талановитий хлопець. Артем був з небоязких, відразу показав свої лідерські якості. Не пройшло і декількох днів у студії, як він вже мав багато приятелів. Але з Белль він подружився ще у перший день. Вони часто ніби читали думки один одного, робили божевільні вчинки, а у дуеті були наче одне ціле, голоси в унісон, а їхню мелодію на гітарі неможливо було не слухати. Минали роки, і вже нікого не здивувало, що вони стали парою, навпаки, всі були дуже щасливі за них. Вони були «офіційно» разом півтора року, а потім раптове зникнення обох. Але тепер все ясно!

*******

Збори зайняли близько півгодини: умилася, зачесалась і одягла тепленький симпатичний одяг, думаю, светрик з різдвяним оленем – чудова ідея. Одягатися, як на червону доріжку, немає сенсу, бо на мототреці дуже холодно. Я вилетіла з квартири буквально на крилах, адже дуже хотіла вже побачити Белль. По-перше, я скучила за нашими посиденьками, розмовами про все на світі. По-друге, якби не хотілося нагадувати принцесі про Арта, але мені було просто необхідно дізнатися причину розриву.

*******

Мототрек вітав своєю вічно вітряною погодою та ніби підштовхував якнайшвидше забігти у трейлер і попросити у Маші духмяного чаю. Кращого ніде не знайти)
Я прибігла трішки раніше, ніж ми домовлялися з Белль. Раптом я почула рев моторів, о, це вже хлопці прийшли на тренування. «Щось вони сьогодні раніше, зазвичай їх у таку рань у неділю з ліжок неможливо витягти», - подумала я і подумки посміхнулась. Я визирнула з трейлера і побачила Андрія, Алекса та ще кількох хлопців. Дена ще не було, але цей не дивно, цей сонько завжди запізнюється на тренування на вихідних.
Через п'ятнадцять хвилин прийшла принцеса. До речі, вона дозволяла так себе називати лише найближчим людям. Ми зручно вмостилися у одному з трейлерів. Белль прихопила з собою смачненькі тістечка, а я зробила нам чай. Спочатку ми говорили про все, буквально все. Але я ніяк не наважувалась запитати її про те, що мене так цікавило.
-Тобі цікаво, чому я і Артем розійшлися, правда ж? – мене завжди дивувало вміння Белль відчувати та деяка прямолінійність.
-Да, - коротко і тихо відповіла я.
-Це очевидно, знаючи твою природню цікавість, - засміялася дівчина.
-Так-так, зізнаюсь. І так, Ізабелль Кирилівна, зізнавайтеся, що ж сталося?
-Все просто, як світ, Кірочка. Зрада, банальна зрада. Він цього і не приховував. Ще й у нього повернувся язик сказати, що я сама винна. По-перше, треба було йти з ним та ту вечірку, а не безкінечно вчитися, а по-друге, я так довго не погоджувалася перейти межу поцілунків та обіймів, що він просто втомився чекати. Просто бездушна тварина! – її емоції нереально було зрозуміти: крижаним голосом вона розповіла мені все на одному диханні, здавалося, у неї був заготовлений текст, без зайвих емоцій. Але вогонь болю у душі викривали очі, які спершу почали змінювати колір, а потім ніби налилися злістю та ненавистю. Було так боляче бачити подругу у такому стані.
-Білочко…- все, що я змогла їй сказати і просто міцно обняла. Я не знала, що їй відповісти, як зарадити. Напередодні зустрічі у моїй голові виникло мільйон версій, що могло стати причиною розриву, але навіть не могла уявити, що Арт така скотина.
На диво, Белль не заплакала, але її сонячні до того очі затягнуло похмурими сірими хмарами. Щоб підняти їй настій, я вирішила витягнути її  на вулицю. Я знала про дуже красиве місце зовсім поруч і сподівалася, що коли вона його побачить, то на обличчі знову засяє посмішка. Це було невеличне озерце, як з казки. А зараз, коли все припорошило снігом, але саме озеро замерзло і стало, як дзеркало, то від цієї краси просто неможливо було відвести очі. І я не прогадала: принцеса затримала подих, сплеснула у долоні та широко посміхнулася.
-Як красиво, просто неймовірно! – не могла надивитися дівчина.
-Тут цілий рік панує краса природи, кожна пора року особлива, має свої барви, свою родзинку, - усмішка заграла і на моєму обличчі.
Ми помилувалися озером ще трішки і вирішили повернутися, адже зовсім замерзли. Але і у трейлері нам не дали сумувати: одразу за нами туди заскочили хлопці. Тут вже почався шум і гам. Ден постійно жартував, Алекс теж незвично був ввічливий та відкритий, хоча зазвичай відмовчується. А от його друг, Андрій, зовсім притих, хоча він у нас головний заводило. Ніби ролями помінялися.
Все було чудово, Белль розвеселилася – і це головне. Я помітила, що з неї очей не зводять обидва плейбоя. А що сталося далі, зовсім не вкладається у голові…