Розділ 4

Тягнулися нудні шкільні дні…
Нічого цікавого не відбувалося, загалом. У всі були одні і ті ж самі проблеми: екзамени в кінці навчання, репетитори та якісь особисті проблеми (хтось від сердешних справ страждав, а хтось ніяк не міг змиритися з лишнім кілограмом, тому думав якби впихнути у і так щільний графік ще й спортзал). У мене ж все спочатку було нормально: у мене з’явилася справжня подруга, з якою ми безперестанку теревенили та піднімали один одній настрій. Завдяки Ельзі відступила самотність, яка вже була готова забрати мене в свої великі обійми. Я теж почала ходити до репетитора та на курси для підготовки до екзаменів.
Найбільше мене радувало те, що декілька разів на тиждень у мене не було першого уроку, тому я могла спокійно зібратися у школу та дійти до неї пішки. Така ранкова прогулянка добре впливала на мене: відганяла втому від регулярного недосипання, давала час на роздуми, адже на мою улюблену справу (помріяти та пофантазувати) у мене не залишалося часу – дібравшись до ліжка і торкнувшись головою до пухкої подушки, я одразу провалювалась у країну снів.

*******

Сон, який нагадав Белль її перше кохання
Темне волосся незграбно випадало з під шапки, а в очах грали вогники. Я відчувала, що маю тікати, але чомусь ще заглядала у ці глибокі очі, які затягували мене, немов справжня чорна діра. Ще мить і …сніжка влучила у мене. Зима, холодно, але поруч з ним мені нічого не страшно. Готую снаряд, щоб гідно відповісти на атаку. Раз, і в яблучка. Далі починаю бігти, але ще декілька секунд і я в міцних обіймах великого полярного ведмедя, мого ведмедика. Розвертає до себе і ніжно цілує.

*******

Прокидаюся з посмішкою на обличчі, яка одразу зникає, коли повертаю голову і бачу плюшевого ведмедя, того самого, який подарував мені ВІН. Але це все в минулому. Зараз маю зосередитися на навчанні. Нікого кохання, ніякої весни у серці, всі почуття на замок. «Крижана» королева – так називали мене час від часу, може воно так і є. Серце, яке готове прилетіти на допомогу, але має суворого охоронця, раціональний мозок, який не дає зануритися і море кохання знову. Не хочу відчувати нічого знову, ще один вибух всередині я не переживу.

*******

Сон, який намагався розтопити крижане серце
(Белль не пам’ятає початок сну, бо в її пам’яті на довго закарбувалася лише найкраща його мить)
…Він обіймає мене, великі сильні руки притягують до нього мою талію, гарячі губи ніжно-ніжно торкаються рум’яних щічок, цілують то одну, то в другу. Я чомусь перебираю папери, шукаю якісь потрібні, а він щось шепоче, щось тендітне та надто особисте, намагається мене відволікти…

Це так романтично і хвилююче, але, на жаль, я не бачила його обличчя.

*******

Чергова прогулянка набережною, тут я відчувала себе вільною. Але мою голову ніяк не могла покинути одна думка: я відчуваю, що за мною ніби слідкують, постійно обговорюють. Я відчувала це всім своїм нутром. Однокласники щось задумали, не знаю що, але обов’язково дізнаюся. Одне питання: «Навіщо їм я?». Можна звісно сказати, що у мене параноя, але моє шосте чуття ні разу мене не підводило.
Вересень був, на диво, жаркий, але часу на прогулянки не вистачало. Я не бачила Вікі ще з 31 серпня і дуже за нею сумувала. Але в той же час мені нудьгувати не давали Ельза і Марі. Так багато шалених вчинків я ще не робила! Невже я починаю ЖИТИ?