Минуло ще кілька тижнів.
Кавія останнім часом почувалася дивно: швидко втомлювалася, майже не мала апетиту, а вранці її часто нудило.
Спочатку вона думала, що просто перевтомилася.
Але одного ранку вирішила перевіритися.
Через кілька годин Кавія сиділа в кабінеті лікаря й не могла повірити почутому.
— Кавіє, у вас вагітність.
Вона завмерла.
— Я… вагітна?
Лікар усміхнувся.
— Так. Термін поки невеликий.
Кавія поклала руку на живіт.
У її очах з'явилися сльози.
Це була неочікувана новина.
Але цього разу — щаслива.
Увечері Арав повернувся додому.
Кавія чекала його у вітальні.
— Нам потрібно поговорити.
Арав одразу занепокоївся.
— Щось сталося?
— Ні.
Вона усміхнулася.
— Навпаки.
Кавія підійшла до нього й поклала його руку собі на живіт.
— Тут скоро буде ще одна маленька людина.
Арав кілька секунд просто дивився на неї.
— Кавіє…
— Я вагітна.
Він не повірив.
— Ти серйозно?
Кавія засміялася крізь сльози.
— Так.
Арав обійняв її.
— У нас буде дитина…
Він поцілував її у волосся.
— Я навіть не знаю, що сказати.
— Можеш просто обіймати мене.
— Це я вмію.
Вони засміялися.
Арав опустився навколішки перед Кавією й обережно поклав долоню на її живіт.
— Привіт, маленький.
Кавія усміхнулася.
— А якщо це дівчинка?
— Тоді я буду її найсуворішим татом.
— На п'ять хвилин.
— Можливо.
Вони обоє засміялися.
Арав подивився на Кавію.
— Після всього, що ми пережили…
— У нас нарешті буде наше маленьке диво.
Він кивнув.
— І цього разу я хочу дивитися тільки вперед.
Кавія взяла його за руку.
— Разом.
— Разом. ❤️