Глава. Вісім місяців потому

Минуло вісім місяців відтоді, як Міра дізналася про вагітність.

Її живіт уже був великим, і кожен рух дитини вона відчувала особливо сильно.

Міра сиділа біля вікна у своєму кріслі, поклавши руку на живіт.

— Раяне…

— Я тут.

Він одразу підійшов.

— Вона знову штовхається?

Міра усміхнулася.

— Так. Напевно, хоче швидше побачити тата.

Раян засміявся й поклав долоню їй на живіт.

Через кілька секунд дитина знову штовхнулася.

— Ого…

Раян широко усміхнувся.

— Вона мене почула!

— А ти вже вирішив, що це дівчинка?

— У мене донька.

Міра засміялася.

— А якщо хлопчик?

— Тоді я буду найщасливішим татом сина.

Вона подивилася на нього.

— А я просто хочу, щоб наша дитина народилася здоровою.

Раян нахилився й поцілував її в чоло.

— Так і буде.

Увечері прийшли Арав і Кавія.

Кавія одразу підійшла до Міри.

— Ну що, майбутня мама?

— Втомилася.

— Ще трохи.

Арав усміхнувся.

— Вісім місяців уже минуло. Зовсім скоро ви будете вчетверо.

Міра подивилася на нього.

— Вчетверо?

— Ти, Раян і дитина.

Кавія засміялася.

— А Раян уже рахує себе двічі.

Усі засміялися.

Але раптом Міра перестала сміятися.

Вона поклала руку на живіт.

— Раяне…

— Що?

— Мені здається…

Вона зробила паузу.

— Щось не так.

Раян одразу під'їхав до неї.

— Що ти відчуваєш?

Міра подивилася на нього схвильовано.

— Сильний біль.

Кавія швидко взяла телефон.

— Потрібно зв'язатися з лікарем.

Раян тримав Міру за руку.

— Я з тобою.

Міра кивнула, хоча в її очах уже був страх.

Вона тихо прошепотіла:

— Невже вона вирішила народитися раніше?

Раян подивився на неї.

— Ми впораємося.

І вперше за вісім місяців вони зрозуміли:

зустріч із їхньою дитиною може відбутися набагато раніше, ніж вони очікували. ❤️