Море того дня було тихе.

Море того дня було тихе, ніби саме вирішило трохи перепочити від вітрів і хвиль. Воно дихало повільно й глибоко, ледь торкаючись берега м’якими прозорими хвилями. Вода була така спокійна, що здавалося небо тихенько схилилося над нею й дивиться на власне відображення.

Сонце розсипало на поверхні золоті іскри, і море тихо переливалося, наче велике блакитне дзеркало, у якому сховалися тисячі маленьких світів. Десь далеко-далеко хвилі ледь-ледь колихалися, немов море розповідало свою давню, спокійну казку.

І якщо прислухатися уважно, можна було почути, як воно шепоче:  про дороги, що ведуть за горизонт,  про мрії, які ще тільки народжуються і про тишу, у якій серце нарешті знаходить спокій.

Тім сидів на теплому піску біля води й дивився, як хвилі повільно накочуються на берег. Вони приходили одна за одною, ніби море спокійно дихало. Шурхіт води був м’який і рівний. Такий звук не лякав і не різав слух, а навпаки заспокоював.

Легкий морський вітер торкався його обличчя і тихо ворушив коротке світле волосся. Повітря пахло сіллю, водою і нагрітим сонцем піском.

Тім приїхав сюди з родиною на відпочинок. Поки батьки гуляли вздовж берега, він сів трохи осторонь, занурив пальці ніг у теплий пісок і дивився на горизонт. У небі кружляли чайки, вони то підіймалися високо, то різко спускалися вниз, ніби гралися одна з одною. Їхні крики змішувалися з шумом хвиль і солоним морським повітрям.

Коли Тім думав, його обличчя майже не виражало емоцій. Воно ставало спокійним і зосередженим, ніби всередині нього тихо рухалися важливі думки. Лише інколи в очах з’являвся теплий блиск м’який, мов сонячний промінь у ранковому вікні. А інколи погляд ставав тихим і трохи сумним, ніби він дивився кудись далеко-далеко, туди, де живуть спогади.

У такі моменти Тім згадував останній рік. Спогади приходили до нього повільно, один за одним, мов хвилі, що тихо набігають на берег. Хвилі тихо шепотілися з берегом. Тут було спокійно. Зовсім не так, як у школі.

Тім зробив глибокий вдих і заплющив очі. Шум моря був м’який, наче далеке дихання. Він допомагав заспокоїти думки. Але навіть тут, біля моря, Тім згадував той день у класі.