4 Розділ

Заснула на столі прокинулась в каюті щей не в своїй.

-Чорт кухню ж я так і не прибрала…

Тоді поруч щось зашевелилось.

-Тобто той момент що ти спиш не в своїй каюті тебе не лякає?

Я повернула голову і побачила Влада який сидів на кріслі.

-Так кажеш ніби щось би зробив мені?

-Це не означає що треба розслаблятись перед тим кого погано знаєш….

Я піднялась і усміхнулась цій фразі.

-Ти переніс мене з за столу на ліжко і вкрив, сумніваюсь що ти мені б щось зробив. Хоча дійсно міг…я ж після роботи навіть не відчула як ти мене переніс.

У відповідь я почула важкий видих. 

-Не сумуй, все буде добре, з мене круасан….

Ні помившись ні почистивши зуби я пішла одразу на кухню щоб застати ідеальну чистоту.

-Тут фея пролітала і все вичистила. -Пройшовши повз сказав Влад.-Тож з тебе два круасана.

Я усміхнулась і зробила реверанс.

-Передайте феї низький уклін та мою щиру вдячність. 

А тоді склавши волосся в пучок побігла працювати.

Цього разу Влад не пішов а теж зайшов в середину.

-Тож капітан коли вилітатимемо на місце дислокації?

Я глянула на годинник позаду.

-Через п'ять годин, або ні через дванадцять, так через дванадцять…

Мозок туго заходився тож в якийсь момент я стала з мискою в руках думаючи куди іти першим ділом. Та так і завмерла. Що робити першим? Хліб? Здоба? 

-Ти чого?

Я усміхнулась нервово захіхікала і розплакалась. Привіт психлікарня. Нерви не витримали.

-Ти ти чого ану перестань, я ж не вмію заспокоювати тих хто плаче…

Він був в більшому розпачі ніж я.

-Обійми мене!

І він як по команді підкорився.

-Ну все-все спокійно, ти сильна ти зможеш. Я допоможу я буду поруч, обіцяю. А тепер вставай ти ще маєш мені два круасана робити. 

Я засміялась шмигаючи носом. 

-Дякую тобі за твою підтримку…

-Звертайся…але не часто.

Після того як ми поїли час полетів з космічно реактивною швидкістю. 

Клієнти почали йти напливами і я вирішила найняти нових працівників, два пекарі і два продавці тоді найняла механіків та логістів. Час летів і нові і нові люди приходили купувати мою випічку. І я вирішила розширитись купивши ще дві станції і найнявши туди весь штат з усмішкою щодня розуміла що я зробила правильний вибір пішовши проти сестри і відкривши пекарню яка тепер була відома далеко за межами нашої галактики “Зоряного шляху”

-Дякую дівчатка, нехай у вас руки не болять, такий смачний хлібчик випікаєте.-Сказала в один з таких днів жінка особисто мені коли я виставляла хліб.

- Як приємно, ми завжди будемо раді бачити вас в нашій Між галактичній пекарні. Приходьте ще!

Після цих слів я з впевненістю могла сказати моя мрія збулася.

І знову привіт

Так можливо це не той кінець якого ви хотіли, але я від початку писала про здійснення мрії . В цій історії мрія Вікторії не залежала від чоловічого персонажа, вона дійшла до цього сама. Вона хотіла здійснити свою мрію.

І як було б чудово якби в житті було так само легко здійснити свою мрію. Тож любий читачу бажаю щоб всі твої мрії збувались і щоб збулася наша основна мрія на всю Україну, щоб настав мир і спокій.

З повагою Анна^.^