2 Розділ

-Я так ніколи не відкрию свою справу! 

Так настрій шо був в мене вчора дуже швидко змінився розчаруванням а депресією. Я багато що не продумала. На платформу треба було два пілота, а ще треба була мука та інші інгредієнти для пекарні.

-Не хвилюйся це все можна виправити я всерівно у відпустці то допоможу тобі.

Ми з мамою засіли на кухні з ароматним чаєм та круасанами які я щойно спекла. Їх аромат заполонив всю кімнату викликаючи бажання їсти. Але гаряче їсти шкідливо тож ми терпіли та оглядали станції які ішли на продаж а їх було чимало. Вони були різних розмірів форм та комплектації аби гроші були а все можна виправити на свій смак. 

-Ось ця гарна.-Показала мені мама срібну станці.-В ній доречі гарний ремонт та обновлений пульт управління там по суті все нове. Я оглянула станцію, в ній було все необхідне для мене. Спеціальний резервуар для води склад для боршна.

-Так ця дійсно підходить…

Двері в кухню відкрились але я не повернула голову крім баька та сестри було більше нікому заходити. 

-Мамо що в нас на обід.-Та так і завмерла на порозі.

Оглянула мене з ніг до голови та зупинилась на червоному коротко підстриженому волоссі. 

Так я перефарбувалась так без її дозволу і тепер ми менше були одна на одну схожі. 

-Треба було вирвати тобі ці патли.-Прошипіла вона і пішла геть.

-Вітіліана!-Ахнула мама.-Ну що ти будеш робити з цим дівчиськом. Я зараз підійду сонечко.

Вона поцілувала мене в лоба та пішла за сестрою. 

Так в моєї сестри не складались відносини з самоконтролем, через це вона навідь ледь не завалила вступний іспит, я з дитинства була тиха мовчазна, посидюча а вона була моєю протилежністю через що ми постійно потрапляли в неприємностію. А тоді нас відчитували батьки і ми мирились, ну як мирились вона приносила мені солодощі. І я про все забувала. 

Тепер коли мій голос прорізався вона бунтує і хоче щоб було як раніше коли вона вирішувала за двох.

Я надпила чай та натиснула кнопку “купити” на планшеті.

-Але як раніше вже не буде сестричко. 

І дійсно все почало мінятись. Я займалась покупкою станції тоді зкуповувала інгредієнти тоді холодильники та інвентар ще замовила столи стільці і банер. Назва прийшла майже одразу. “Міжгалактична пекарня” просто та зі смаком. 

А сестра тим часом зробила вигляд що я не існую. То в батьків щось просила допомгти подати там де була я то забирала моє авто замість свого. Ну нічого нехай казиться все рівно по її вже не буде. 

Так зі спокійною душею попрощавшись з батьками я відправилась в свою пекарню. Підкорювати всесвіти своєю випічко

***

Влад Лаута

-Чому прийшов?

Я стояв навпроти капітана корабля.

-Переведіть мене на інший корабель, я впевнений є чимало місць куди я можу перевестись.

Капітан зиркнув на мене.

-Причина? 

-Особисті обставини...

Він сперся на крісло і хмикнув.

-Це так ти називаєш те що твоя дівчина весь цей час спала з твоїм другом а ти цього і не помічав. Цікаво, ну добре є одна робота, нещодавно всім розіслали що одна з наших відкрила пекарню на орбітальній станції їй потрібен другий пілот, проживання їжа та зарплатня гідні. Бажаючих теж чимало але ти можеш спробувати, я виділю тобі невеликий корабель. Підійдеш відправив корабель назад з іншими ні то повернеся назад на ньому ж.

-Сподіваюсь я підійду.-Прошепотів я приймаючи планшет з направленням. 

Віддавши честь я відправився на вихід та зі спокійною душею пішов в каюту збирати речі.

А там вже були голубки які мене зрадили.

Дівчина Олена та друг Максим. Весь корабель знав що вона поставила мені роги а я дурний думав вона мені вірна і розуміє моє захоплення. Я любив космос любив свою роботу я хотів цього все своє життя а вона стала чудовим доповненням. Проте схоже доповненням був я. 

-Владе дай пояснити…-Почав було Максим.

-Ти чудовий друг а ти чудова дівчина, сподіваюсь у вас все складеться а мене переводять. Тож не заважайте я збираю речі. 

Олена хлопнула вдолоні.

-А я казала та йому байдуже на мене на тебе, Владе ти мені скажи ти взагалі людина, хоча не відповідай і так видно що ні. 

Вона махнула своєю білобрисою головою та пішла геть. Не Знаю чому я почав з нею зустрічатись я ж бо і справді нічогісінько до неї не відчував. 

Вся дорога до станції була неспокійна. Я думав як зробити так щоб мене взяли тоді я думав що робитиму якщо не візьмуть врешті докрутив себе до того що я вже пяний валяюсь в канаві. Картина так собі.

Подавши сигнал на станцію і отримавши відповідь я видихнув. Впустили вже добре. Інших кораблів як і шквалу охочих я не побачив тож мене трішки відпустило хвилювання. 

Рівно до того моменту поки я не помітив знайоме обличчя.

Вікторія Лабудзінська- донька генерала та, та з ким я постійно воював за перше місце а ми саме воювали. Її сестраі поруч з нею не стояла. Імпульсивна капризна, та постійно потрапляє в неприємності через що її ніхто без Вікторії брати до себе на корабель не хотів. Вони були дуже схожі проте по характеру можна було добре зрозуміти хто є хто.

Єдине що тепер від її золотого довгого волосся не залишилось і сліду, йому на заміну прийшов червоний колір стиглої вишні. 

-Кого я бачу, чи це ви ваша ясновельможносте Влад Лаута власною персоною!? Тобі стало нудно і ти згадав про стару знайому? Чи теж прилетів поглумитись що пілот відкрив пекарню?

-Та власне ні я прийшов працювати.

Одна брова в дівчини поповзла догори.

-Поперли чи сам пішов?

Я примружився.

-Ти думаєш мене дійсно могли б виперти ?

Вона лише розвела руки в сторони.

-Хто тебе знає, ти ж постійно чворив якісь приколи. Добре якщо ти пилетів працювати ходімо я покажу тобі твоє робоче місце.

Станція представляла собою кулю навколо якої крутились двигуни в вигляді обруча. Віка показала мені основну залу де були столи та місце для продавця далі показала мою спальню склад і врешті відвела до штурвалу.