1 Розділ

-Я не хочу більше продовжувати служити в флоті!- Прокричала я сестрі на весь батьківський кабінет.

З чого все почалося? Ну напевно з не моєї мрії. Але про це потім. Зараз ми всією сім'єю були в батька в кабінеті де моя сестра близнючка в черговий раз вирішила потягнути мене за собою. 

Сім років тому вона потягнула мене в воєнний космічний коледж там ми відвчились три роки а тоді ще чотири пропрацювали на флоті, далі можна іти на пенсію через шкідливість роботи або працювати далі до скону. І от в свої двадцять сім я нарешті зрозуміла чого хочу і я мала для того все необхідне. А саме кошти і навик. 

-Ну чому це ж наша мрія ми маємо іти разом чи не так татусю? Чому ти не хочеш...

Я розізлилась.

-Бо це твоя мрія!-Закричала я на неї так що в мами аж стакан з рук випав.-Я з дитинства мріяла про пекарню і ти це чудово знала але ж ні потянула мене за собою щей батьків підмовила. Все, баста, з мене досить. Я хочу іти за своєю мрією а ти іди куди хочеш! 

Так за рік на флоті можна було сміливо заробити на власну планету в віддалених куточках галактики. Але мені не потрібна була планета я, хотіла станцію на якій би зробила пекарню і там випікала б хліб та приймала б всіх охочих заглянути. Благо таких було вдосталь. По космосу розкидали станції які в свій час заправляли кораблі але потім в топливі відпала необхідність через новітні технології створили кораблі які не потребували пального і станції почали продавати та переобладновувати під кафе або готелі саме таку станцію хотіла я. Навик пілота в мене був, пекти я теж вміла і знала чимало рецептів, гроші теж не були проблемою.

-Ти хочеш зганьбити нашого батька? Він генерал а його донька буде пекарем, та його на сміх піднімуть! -Закричала Вітіліана на мене. 

Тут вже в батька з рота випала сигара яку той постійно тримав при собі але ніколи не запалював.

-Вітіліана а хто це тобі таке сказав?-Батько з цікавістю нахилив голову.-А чи часом не ваш дідусь вселив в твою голову такі пречудові думки?

Сестра зніяковіла і подивилась на батька.

Вона частенько бувала в дідуся навідміну від мене, в ній він бачив себе молодого тож частенько запрошував лише сестру.

-А хіба це не правда? 

Батько засміявся і подивився на маму.

-Люба твій батько перевершив сам себе, спершу пробував розсварити нас, тепер робить це ж з нашими дітьми.

Мама на це лише цикнула.

-Нічого любий в мене скоро буде з ним розмова тож думаю я в змозі вправити цьому старому довбню мізки. 

Батько кивнув і звернувся до нас.

-Я як і мій батько і ваша мати ішли своїм шляхом, я ніколи не бажав щоб ви ішли тим же шляхом, якщо ти Вікторія хочеш відкрити пекарню я тебе підтримаю і якщо ти Вітіліано хочеш піти і далі працювати пілотом, тебе я теж підтримаю...

Сестра тупнула ногою як робила завжди коли не хотіла погоджуватись. 

-Ми близнючки і завжди маємо бути разом!-А тоді тицьнула в мене пальцем.- Вона полетить зі мною працювати на флоті.

Я усміхнулась.

-Не все і не завжди буде як ти хочеш сестричко.-Я підійшла до неї склавши руки на грудях.-Я . Нікуди. Не полечу.

Далі сталось те чого я ніяк не очікувала вона мене вдарила а тоді вхопила за волосся і я вдарила у відповідь.

-Дівчата!- Десь поруч закричала мама.

Вона вдарила мене в пах а тоді я вдарилп її ногою по коліні так що вона втратила рівновагу і впала. І щоб вона не рипнулась щей стала на груди ногою. 

-Ти мені більше не сестра!-Просичала вона скидаючи мою ногу з себе.

- Та заради бога, однією проблемою менше.-Сказала я закритим дверям витираючи губу яку вона мені розбила.-Це того варте.

Батько з матір'ю були шоковані і незнали що сказати. А я глянула на своє волосся і тоді знайшла себе в дзеркалі, точна копія сестри, навіть довжина волосся та сама не кажучи вже про пшенично золотий відлив.

-Мамо, ти казала в тебе з'явився новий перукар? Сходимо до нього на цих вихідних?

Батьки переглянулись.

-Ти впевнена?

Я кивнула

-Так я хочу бути собою, хочу пофарбувати волосся за своїм бажанням хочу відкрити власну справу хочу жити своє життя а не постійно бути просто "копією" сестри. І краще почати прямо зараз чим жалкувати потім.

Мама кивнула.

-Цим ти нагадуєш мені декого, добре доню, ми тебе підтримаємо, а тепер ходімо обробимо твої рани.

Так сестра добряче заїхала мені в бік. Радувало одне я не була єдиною кому дісталось.

І тепер моя мрія збудеться. 

Я впевнена.

Ця історія не про кохання але в ній теж є хепі енд. Вона про здійснення мрії, про те на що ми сподіваємось відкриваючи щось нове або створюючи бізнес.

Сподіваюсь вам сподобається ця маленька історія, а як і ні, чекаю ваші ідеї як зробити її кращою.