Між фантастикою і реальністю

Вступ

Світ. Звичайний світ. Такий величний і такий всеосяжний. Одне лише слово «світ» пробуджує у кожному відчуття таємниці, змушує задуматися над тайнами планети Земля, галактики і загалом всесвіту. Справді, скільки ще незнаного і невідомого залишається невідкритим. Скільки дивних речей і досі заворожують людське око та примушують вирушати у нові мандри на пошуки розгадки. Тільки подумайте! Як багато потонулих кораблів і дотепер спочивають на дні морських глибин. А скільки ще дивовижних скарбів ховаються у цих кораблях. Хоча, найбільшою таємницею таки залишається небо. Небо. Яке милозвучне та загадкове слово! Скільки вже вчених науковців намагалися дослідити тебе. І нікому не вдалося відкрити принаймні мізерну частину твоєї неперевершеності. Ось, тільки подумаймо. Планета Земля. Ця планета є третьою по рахунку у Сонячній системі. Але всесвіт не обмежується однією системою – Всесвіт набагато більший. Він безмежний. Хіба хто-небудь долітав до краю світу? Хіба можна стверджувати, що немає ніяких систем, окрім Сонячної? Чи живуть люди на інших планетах? І найбільша загадка: чи взагалі всесвіт має край? Чи є якесь обмеження у цьому величезному темному просторі? А може країв зовсім немає… Про все це поки що нікому невідомо.

Хочу розповісти вам невеличку історію про дівчину, на ім’я Аліна. Можливо, ця розповідь видасться вам трохи казковою, трохи несправжньою, але спробуйте заглибитись у її потаємний зміст, зрозуміти її приховану суть, і щойно тоді ви отримаєте справжню насолоду від читання. Тож читайте і відкривайте нові таємниці чарівної та всеосяжної красуні-природи.

Глава перша

Знайомство із долею

Аліна була напрочуд гарною дівчиною. Вона мала довге русяве волосся із темно-синім відтінком, що надавало їй привабливого та загадкового вигляду. У неї були світло-зелені очі, темно-червоні губи… і так далі. Але годі говорити про її зовнішність. Думаю, ви зрозуміли, що зовнішністю вона аж не надто відрізнялася від своїх однолітків, хоча викликала деяку симпатію у хлопців. Аліні через місяць мало виповнитися 13 років. А саме 7 липня. Справді дуже незвична дата народження, та багато людей народжувалися у визначні дні і тут немає чому дивуватись. Так уже сталося. Аліну також це аніскілечки не хвилювало. Відтоді як вона з матір’ю переїхала жити у новий будинок на околиці міста, дівчина повністю заглибилась у свої думки та переживання, надаючи перевагу духовному світу, аніж матеріальному. Подруг у неї не було, адже місцевість, де вона жила, була відлюдною. Аліну цікавило багато чого: вона наполегливо вивчала астрономію, адже сподівалася колись зробити і свій внесок у дослідженні галактики. Мама, звісно, стверджувала, що це марне витрачання часу і що дівчата взагалі рідко коли літають у космос, але дівчина не бажала так легко розлучатися зі своєю мрією. Взагалі Аліна любила завжди завершувати розпочату справу і ніколи не кидала все на півдороги. Та й зрештою мама не могла своїй дочці заборонити займатися улюбленим ділом, яке так припало їй до душі. Аліна також цікавилася біологією, географією і навіть трохи хімією. Тобто можна зробити висновок, що їй подобалися природничі науки. Напевно, вона так би і прожила усе своє життя у тихому сімейному колі, якби не сталася одна пригода, що перевернула її життя.

Це був звичайний день, такий, як усі. Близько восьмої ранку Аліна прокинулася, застелила ліжко, допомогла матусі приготувати сніданок, поснідала і пішла прогулятися парком. Вона любила бувати на свіжому повітрі, адже саме тоді можна було насолодитися красою природи, послухати мелодійний спів пташок, поспостерігати за мінливістю хмаринок та зробити ще багато цікавого. Отож, і сьогодні вона зробила те, що робила зазвичай. Їй було добре на душі, серце лагідно стукотіло і не хотіло прощатися із лагідним червнем. Так, із радістю на душі та спокоєм на серці Аліна гуляла аж до вечора. Дівчина ступала дрібненькими кроками, намагаючись вловити своїм гострим зором останні відблиски сонця. Їй було весело, як уранці. Вона навіть не підозрювала, яким особливим є для неї цей вечір.

Раптом дівчина почула тихе шепотіння. Аліна на хвильку злякалася. Страх оволодів нею і примусив зупинитися. Дівчина прислухалась, намагаючись зрозуміти, хто це шепоче. Таємничий голос заговорив знову, і дівчина раптом усвідомила, що він звертається до неї. Аліна підійшла ближче. Вона роззирнулася навкруги і не помітила нічого такого, що могло би привернути її увагу. Сонце вже ховалося за обрій, пустотливі хмаринки припинили свій танець і повкладалися спати, дерева стояли непорушно, і лише маленький жайворонок продовжував співати свою сумну пісню. Та раптом дівчина звернула увагу на сову, яка безперестанку щось вигукувала, махаючи своїми великими крилами. Аліна ступила ще кілька кроків і раптом почула, що сова звертається до неї на ім’я. Як не дивно, Аліну здивувало не те, що птах вміє розмовляти, а те, що сова знає її ім’я. Як вже було сказано, Аліна була великою фантазеркою. Тому іноді такі очевидні всім речі її дивували, а незвичайні, казкові ситуації здавалися для неї цілком звичайними.

– Аліно, підійди-но ближче, – ще раз промовила сова.

Дівчина була трохи злякана, але підкорилась наказові мудрого птаха – і підійшла ще трохи ближче.

– Я вже триста років чекаю на тебе, – знову заговорила сова. – Ще років три століття тому ельфи розповіли мені, що саме дівчина на ім’я Аліна повинна врятувати всесвіт від загибелі. Весь цей час я живу у цьому жорстокому світі й чекаю на здійснення своєї місії. Ти є спасителькою всесвіту, і саме ти можеш змінити світ на краще.

Аліні раптом стало смішно. Спасителька всесвіту? Врятувати світ? Від чого його рятувати? Хіба життя людей під загрозою?