Розділ 1

Повернення

Нью-Йорк завжди пах грошима, кавою і холодними рішеннями.

Я відчула це ще до того, як літак повністю зупинився. Місто не обіймало — воно оцінювало. Ніби запитувало: ти впораєшся чи зламаєшся?

Я впораюся.

Я завжди справлялася.

Софія тихо сопіла в автокріслі, маленькі пальчики стиснули край пледа. Вона спала так міцно, що здавалося — жоден шум, жодна тривога цього світу не здатні її дістати. Я нахилилася ближче, поправила ковдрочку й мимоволі всміхнулася.

— Ми вдома, — прошепотіла я.

Хоча насправді…

Я не була впевнена, що це ще дім.

Рік тому я тікала звідси з розбитим серцем і зрадою, яка різала глибше за ніж. Тоді Нью-Йорк здавався мені в’язницею. Містом, яке забрало мою віру в любов.

Сьогодні я поверталася іншою.

Матір’ю.

Юристкою.

Жінкою, якій більше нема куди тікати.

Юридична компанія батька височіла над вулицею, як і завжди — стримана, холодна, бездоганна. Скло й метал віддзеркалювали вечірнє небо, і в цьому відображенні я раптом побачила себе: сувору, зібрану, чужу.

— Ліліє…

Мамин голос був тихішим, ніж зазвичай. Вона обійняла мене обережно, ніби я була зроблена з крихкого скла.

— Ти схудла, — прошепотіла вона.

— Франція, — відповіла я з легкою усмішкою.

Ми не говорили про справжні причини мого від’їзду. Про фото. Про докази. Про Маркуса.

Про зраду.

Батько сидів у кріслі біля вікна. Посивілий більше, ніж рік тому. Його погляд був усе ще гострим, але тіло — втомленим.

— Я знав, що ти повернешся, — сказав він.

Я кивнула.

Я теж знала.

Коли Софію залишили з бабусею та дідусем, я нарешті зайшла до свого кабінету. Мого. Вперше. Табличка на дверях ще пахла новою фарбою: Lilia Hart — Attorney at Law.

Я повільно сіла за стіл.

На ньому лежала папка. Товста. Важка. Від таких залежали долі.

— Це ключовий клієнт, — сказав батько, зайшовши слідом. Його голос трохи тремтів. — Якщо ми виграємо… нас не зламають.

Я відкрила папку.

І світ на секунду зупинився.

Назва конкурентної фірми була знайома до болю.

А ім’я головного адвоката змусило серце впасти кудись униз.

Маркус Рейнхардт.

Я відклала папку й повільно видихнула.

— Отже… — мій голос звучав спокійно, хоча всередині все палало. — Ти теж тут.

Минуле не просто наздогнало мене.

Воно сіло навпроти.