Депресія і брат все рятує. Як завжди)

Антон покинув мене. Пішов. Але я його знайду, проте спочатку мені терміново потрібно дізнатися що ж сталося в 2003 році. А число мене ще більше стривожило. Це день після народження Ігоря. Як це все пов'язано? Не знаю. Але зараз крім розпачу я не відчуваю нічого. Якщо спитати в батьків напряму, вони 100% скажуть не всю правду. Принаймні в мене таке відчуття. А що за лист? Антон казав про якийсь лист. Я повернулася до квітів і вдарила себе рукою по лобу. От сліпа. В квітах стоїть записка. А чи є толк її зараз читати? Не знаю але я все ж взяла її до рук.

"Нам потрібно серйозно поговорити. Не сприймай це надто близько. Це задля твого ж добра" 

А зараз я іще більше заплуталася. З цього всього я просто змучена гупнулася на ліжко. Ще й Діма козел. Аби тільки не чіплявся більше. Нік їде. Не хочу здаватися злою але я рада. Принаймні на одну проблему менше, тепер не боятисуся зустрітися з ним. 

***

Прокинулася я через те, що хтось вилив на мене воду. Прямо в обличчя. Відкрила очі і побачила угадайте кого? Ну а хто ж міг таке вчудити. Звісно брат. Але настрій у мене був пригнічений тому я просто кинула на нього злий погляд і піднявшись взяла подушку котра була повністю мокра і поставила її в сторону. Сама ж знову лягла і накрилася ковдрою з головою. Але на Ігоря це не вплинуло. Він потягнув за інший кінець і тепер я уже в самій піжамі лежу на ліжку.

-Аделіна ти не захворіла часом?-спитав цей чорт.

-З чого такі думки?

-Ну якби я вилив на тебе воду вчора то ти б як мінімум цмала б у планах відірвати мою голову. І втілювала б цей задум. А тут ти спокійна як удав.

-По перше: голову я тобі відірву. Але пізніше. По друге:і мене немає настрою. Лиши мене у спокої.

-Ооооооо. Це мені не подобається. Та ти ж ще трохи і розплачишся. Що сталося?

Він сів біля мене на ліжку в очікувані відповіді котру мені було не легко йому сказати.Вле я зібралася. Сіла і почала.

-Мене Антон покинув. 

-А причина? Не думаю що тут мало бути щось просте.

-В тому і проблема. З однієї сторони він її сказав а з іншої і ні.

-Тобто?

-Сказав щоб спитала в батьків про події 12 грудня 2003 року. -сказала я чесно.-А я не можу їх спитати. Бо відсотка що почую правду немає. Тому зараз лиши мене.

-О це вже ні. Я тебе знаю. Будеш тут самопохованням займатися. Та нехай котиться цей Антон під три чорти. Нехай лікті гризе що так вчинив.

-Ти не розумієш. Я ж його полюбила.-сквзвла я і відчула як сльоза скотилася по щоці.

-Так. Давай тільки без сліз. Ти ж у мене сильна. Вставай. Збирайся.

-Кули?

-Ну як куди. Підемо в кіно, прогуляємося. Я ж старший брат чи як? А ще треба Антону кістки переломити. І найголовніше....

-Дізнатися що сталося після твого народження.-перебила я брата.

-То чому ми сидимо? Справи самі себе не зроблять. Давай. Я чекатиму тебе внизу. В тебе 20хв.

І Ігор пішов. Як же я його люблю. Інколи він справжній мудак а не брат але все одно він найкращий. Вміє підтримати, нянчився зі мною в дитинстві. Тай і зараз....

Через пів години я була готова. Одягнена у шкіряні чорні штани, чорну мереживну футболку і в чоботах. На горі косуха. Надворі вже починає теплішати. Скоро ж весна як не як. Хоча до неї ще цілий місяць...

Ми з Ігорем пішли і кіно. І хоча там показували дитячий мультфільм мені все одно було цікаво. Як не як дитина завжди живе всередині нас. Хоча інколи ми її ховаємо глибоко всередину. Опісля братела повіз мене на ховзанку. Дійсно. Двоє людей падали періодично кожної секунди. І ці люди це ми. Не дуже вміло в мене з ховзанкми. А у братв тим більше. Ну повозилися ми попри поруччя , отримали декілька синяків але за те нам було весело. Повернулися додому вже в 7 годині.

-Діти.-весело сказала мама коли ми зайшли.

-Привіт мамуль.-сказала я.

-Я бачу ви цілий день провели вдвох. Правильно?-спитав тато котрий читав газету.

Так так так. Зараз газети чи аж мало хто але мій тато робить це щоденно. Чому? Не знаю. Можливо так як дехто читає паперові книжки а не електронні бо відчуває насолоду так само в тата з новинами. 

-Так. Було чудово.-сказала я. 

Притуливщтсь до брата мені стало спокійно. Все ж хоча б двоє чоловіків у цій кімнаті мене не зрадять і не образять. Та знала б я яка таємниця відкриється в майбутньому....

Дорогі читачі. Вітаю всіх з Святим Вечером. Нехай з народженням Христа прийде мир до України. Також пишіть думки щодо нової глави і не забувайте про зірочки.)

Вогонь свічі задумано палає

І раєм пахне мамина кутя

Крізь посмішку усіх благословляє, 

З колиски новоявлене дитя

Ще тільки зірка перша забриніла, і світ торкнувся серцем до небес.

Як коляда розлого полетіла щоб сповістити чудо із чудес

Нехай у мирі й злагоді живеться

Хай у душі засяє доброта

У вашій хаті радісно сміється

На многії і благії літа

Христос ся Роздає!