Хто я для нього?

В 16 годинні ми вже були вдома.Змученні сіли вечеряти. І тут я нарешті наважилася написати Антонові. Рано чи пізно потрібно все вияснити. 

"Ми можемо зустрітися?"

Я думала він не відпише але хвилини через три прийшла відповідь.

"Я не проти. Але жахливо змучився. Якщо хочеш то приїжджай до мене додому. Я скоро там буду. Адресу скину щоб по лісу не брала "

"Ок. Можливо приїду".

Я одразу ж написала Кароліні. Чи вона вдома і зможе мене прикрити. Подруга погодилася. Вона мене виручить завжди і я рада що у мене є така подруга. Але тепер невідомо чи відпустять батьки.

-Мам, тут. Я хочу вас про щось попросити.-почала я здалека.

-Що саме?-спитав тато.

-Я б хотіла піти до Кароліни на ночівлю. Візьму речі і одразу ж завтра до ініверу. Ну будьласочка.-просила я.

-Добре. Але Ігор відвезе тебе до Кароліни.

-Алечому я?-обурилася збоку брат.

-Бо кінчається на у. Ти хотів сестру. От і маєш . Ігорю невже тобі важко відвезти її?

-Добре тату. Я відвезу Аделіну.

Я піднялася на гору щоб переодягнутися з цієї чорної одежі. Взяла широкий зелений плетений светр, сині джинси. Також кинула в сумку потрібні речі, планую повернутися до Кароліни на ніч. Не буду ж у нього ночувати. Накинула на верх чорну куртку-пуховик і збігла на низ. Брат також щойно прийшов з своєї кімнати. Ми покрокувала до машини.

-Ти злишся?-спитала я.

-Ні. Чому так думаєш?

-Т не хотів мене везти. Я ж це бачу.

-Просто розумію що їдеш ти не до Кароліни а до Антона. Могла б сказати батькам правду. Та й усе.

-Вони б не відпустили. І їду я не зовсім до Антона. Ти везеш мене до Кароліни, я поїду потім до Антона і повернуся.

-Твої справа.-сказав брат.

***

І ось я біля будинку Антона. В вікнах не світиться, я боязко підійшла до дверей і хотіла постукати але двері неочікувано відкрилися.

-О, ви до Антона?-спитала жінка.

На вигляд років тридцять.

-Так.-відповіла я.-Він уже є?

-Ні.-мило відповіла та.-Можете зачекати на нього в будинку. 

Жінка пішла мило попрощавшись а я зайшла до будинку.Було тут темно тому я включила світло. Єнот одразу ж підбіг до мене. Я зняла куртку , взяла його на руки і пішла в вітальню. Так незвично бути самій в чужому будинку. Сівши на диван я гладила Єнота. Він мило до мене притулився. Пройшла година,дві. Антона все ще не було але я вперто чекала на нього. Включила телевізор і вимкнула світло. По телевізорі йшов серіал "Злочин у раю". Я не зчулася як уже була північ, мої очка не витримали так довго бути розплющеними і я заснула.  

Прокинулася коли не відчула землі під собою. Рукою посунула в бік але нічого не намацала. Стоп. Я в повітрі? Розплющила очі і побачила що я на руках у чоловіка. Обличчя не бачу адже мої очі вткнуті в сорочку. 

-Антон?-тихо спитала я.

-Антон. Антон.-відповів хлопець. 

Він поклав мене на ліжко. Схоже це його спальня. 

-Чому ти так пізно?

-Вибач. Мер поїхав з іншими на поминки а я сидів з Вікою і Зоряною.Коли прийшли інші охоронці на заміну я поїхав сюди.

-Як Віка?-спитала я.

-Погано. Їй важко.

-Скажи чесно, між вами щось є?-спитала боязко я.

-Ні.З чого ти це взяла?

-Ти цілий день провів з нею. Ось питаюся.І до того ж я не знаю як ти відносишся до цієї сім'ї.

-Мене з ними пов'язує тільки робота. -твердо сказав він.

-Ти казав що працюєш охоронцем в малій фірмі. Збрехав?

-Недоговорив. 

-Пообіцяй що не будеш більше казати мені неправду або недоговорювати.

-Я не можу тобі це пообіцяти. Інколи нам краще не знати правди а жити в ілюзії.

-Ти так говориш наче знаєш про це все.

-Знаю. На жаль. Тобі треба спати. Завтра ти їдеш в університет а я на роботу.

Він піднявся щоб піти але я схопила його руку.

-Залишся. Мені самій страшно буде. 

-Мені здається чи ти зараз хочеш за ягнути мене у ліжко?-жартуючи сказав він.

-Як би це вульгарно не звучало але і так. 

Я зняла свій светр, Антон дивився за моїми рухами але все ж зняв свою сорочку, доречі була я в футболці щоб ви не подумали а Антон був без неї. Він ліг біля мене. Я поставила свою голову на його груди. Вони такі широкі, в також мають татуювання про виникнення і значення яких я хочу дізнатися. 

-Мені одному здається що це неправильно?-спитав Антон.

-Спи.-просто сказала я.

Мені було зручно, добре і тепло з ним. Це мало б лякати але саме Антон став тим хлопцем з яким я готова на все. Тільки щоб він не покинув мене в один поганий день.

Бонусна глава на сьогодні. Вчителі виставляють оцінки а я друкую для вас історію. Не все аж так чудово буде у моєму табелі але вже як є. Всім гарного настрою і дня❤️