Похід до клубу

Через два дні 

Ми з дівчатами домовилися сьогодні ввечері піти до клубу. Того куди мене водив Антон. Там дійсно класно і всі ми зараз у моїй кімнаті вибираємо собі плаття. Дуже цікаве заняття. Іра вже пів години не може обрати між чорною короткою сукнею і зручною спідницею і светром на широкий рукав. Звичайно ж вона питалася нашої поради але погляди розбіглися. Бо вона очікувала що ми виберемо сукню а наша з Каролею думка звелася до спідниці. Отак і живемо. 

Але так як вже через дві години ми маємо бути готовими, то наші витребеньки швидко пропали і ми обрали рандомний одяг. А за ванну ми взагалі ледь не побилися. Але брат люб'язно звільнив свою. Але цього все ще не вистачило тому я звернулася до кімнати батьків у котрій була їхня особиста ванна. Все ж через пів години всі ми довольні і попит і одягалися. Не дуже подобалося обране та все ж може бути. Я одяглася в чорні джинсові штани з високою талією. На верх короткий сірий топ з блискітками на ньому. Як сказала Іра мене за кілометр буде видно. Але вона також не промах. Спідниця сіра у клітку, і біла сорочка з краваткою котру позичила у Ігоря. Скоріше за все без його згоди але то таке. Він їх і так не носить. А ось Кароля була сірою мишкою. Хоча дякуючи макіяжу стала вона не така уже і сіра. 

Волосся я накрутила на кінчиках, очі нафарбувала легкими відтінками а на губи нанесла помаду світло червоного кольору. Цей відтінок мені подобався. Щось схоже на кров, хоча її я й боюся. А ось Кароліна вибрала зухвалі кольори. Стрілки зеленого кольору, виразні брови а губи білою помадую. Це було дійсно феєрично. Її волосся було зібране в легкий пучок а передні пасма витягнуті і накручені. Іра ж своє волосся заплела на горі в два колоски а потім вони перейшли у дві гульки. Ну а її макіяж був так само легким. На верх кожна з нас одягла кутку або плащ а на ноги я взяла короткі чорні чоботи на високому каблуці, Кароліна ж з Ірою взули черевики так само на каблуці. Ми вийшли з моєї кімнаті. Внизу хлопці вже зібралися. Мілана також з нами. Дівчина ж була в довгій туніці сірого кольору а на талії пояс. Волосся красиво укладене. Не дивно,вона й минулого разу мала вигляд на всі сто. Хлопці всі до одного були одягнені у джинси та сорочки або футболку. Просто різних кольорів. При виході накинули на себе плащі. Ми приїхали до клубу. Антон був у масці, але за час поїздки я вмовила його її зняти. А їхали ми всі окремо. Антон не дуже сильно фанатів від мого прохання але все ж коли ми вийшли з машини був він без маски. 

Подруги і брат були попередження тому не висловили ніякого здивування щодо шрамів а ось Мілана одразу ж привернула увагу.

-То вони не дикоративнітак як я думала?- спитала дівчина з...захватом?

-На жаль ні.

-Чому ж на жаль. Вони прикрашають твоє обличчя. Думаю що в кожній дрібничці є своя магія. Наприклад у мене родимка у куртку ока, але ж на неї ніхто не звертає уваги. А в тебе ось ці красиві малюнки, навіть якщо вони тобі не до вподоби то це не означає що інші такої ж думки.

А тут я здивована. Не очікувала такої реакції. Схоже інші також були шоковані але коли Антон посміхнувся їй і рушив до дверей кафе, всі одразу ж вийшли з заціпеніння. В кафе лунала гучна музика. Ну дійсно ж, сьогодні неділя. Наша група знайшла столик, дякуючи Антону котрий був тут як удома, і ми з дівчатами зразу ж пішли танцювати. Степан співав народні пісні. А вони такі веселі що просто не встоїш на місці. Коли ж ми з дівчатами вигуляляли свою енергію та повернулися до диванчика, хлопці вже дискотували. А як думаєте, на котру з тем вони це робили? Правильно. Їм немає про що і де поговорити як про футбол.Жах просто. Ми з дівчатами сіли, схоже в Степана нині короткий робочий день бо він уже покинув сцену під гучні оплески і далі оркестр грав мелодії. 

-Ти розумієш, ну це просто неподобство. Ми Дюха обводить м'яч, дає пас, і тут цей уляля просто підбирає м'яч!-обурено розповідає мій братець.

-Який уляля? -спитав Антон котрому в принципі і розповідається історія.

-Француз. Я як в дитинстві футбол з Ігорем дивилася то так сміялася.Там ім'я чи то фамілії короче були : уфафа, вуаля і тому подібне.-втрутилася я.

-А я більше волейбол у дитинстві дивився.- приєдналася Іра.

-Кароля, а тобі який вид спорту більше подобався?-спитав Ігор Кароліни.

-Я більший фанат мультфільмів. Коли тато футбол дивився то складалося не дуже гарне враження. Та й взагалі з усіма видами спорту здавалося що....та ні, не буду говорити. Ви футболісти, ще образитеся.

-Як почала договори.-сказав Костя.

-Я чомусь як бачила моменти в рекламах то думала

"Ади дивися. Купа дорослих людей за одним м'ячем бігають як дурні." -сказала подруга.

Іра ж збоку засміялася. Мілана підтримала її сміх. Але коли Андрій і Ігор подивився на них ті почали виправдовуватися.

-А що? Ну в натурі правда. У вас на футболі що роблять? Одинадцятеро гравців за одним м'ячем бігать. І готові заради нього життя віддати. Ну що це таке?-сказала Мілана.

На 50% я підтримувала дівчат, адже це правда але на 50% була проти, бо все ж дивитися футбол мені не аби як подобалося.