Різнокольорова троянда?

Мені важко було усвідомити те, що я побачила. В мене не був страх, скоріше незрозумілість.

-Звідки...звідки це?

-Скільки себе пам'ятаю. Ці шрами ціле моє свідоме життя супроводжують мене.

Ми рушили назад до мотоцикла. Схоже Антон відчув мій стан бо нічого не казав і не питався. Ми мовчки приїхали до мого будинку. Вже далеко за північ і не дивно що у вікнах не світиться.

-Мені шкода.- сказала я.

-Через що? Не розумію.- сказав Антон.

Він знову був у масці.

-Ти живеш з цими шрамами все життя. Не ходиш відкрито і ховаєшся за маскою. Але це не правильно. Тут немає нічого поганого в тому, який ти є насправді.

-Ти не зрозумієш мене. Не зрозумієш того докору котрий я бачу в очах інших. Не зрозумієш жалю котрий висвітлюється в очах інших а я не хочу цього. Не хочу бачити жалості, докору і страху до мене. Тому якщо я буду ходити в масці це полегшить життя.

-Вночі можливо це і не помічають. А у день? Невже не ловив на собі погляди людей?

-В день я цілий час із своїм босом. Людей більше непокоїть статус його ніж мій вигляд.

***

Прокинулася я достатньо пізно. А саме в 12 годинні. І то б іще спала якби одне чудо техніки мене не збудило. Тобто телефон на котрий хтось накрутив будильник. Ну так, я ж учора тільки в 2 ночі додому прийшла. Зійшовши на низ побачила моє подружнє сімейство. І навіть Ігор був присутнім. На столі стояла каструля а коли я привіталася і сіла за стіл мені запропонували цибулевий суп на що я погодилася.

-Ну, і в котрій ти вчора прийшла?- спитав мене братела показово грубим голосом.

Вирішив у дорослого пограти? Гаразд. Але йому просто так не відкараскатися.

-Вчора скоріше повернулася ніж прийду сьогодні.- відповіла я.

Ну так, визнаю я нікуди не планую іти. Але якщо брат хоче пограти у дорослого то і я скористаюся нагодою полоскотати його нерви. 

-Ти нині нікуди не ідеш. 

-Яку муха тебе вкусила? Ми ж наче домовилися, що ти не будеш до мене а я до тебе. В чому проблема?

-Немає ніякої проблеми. Я старший брат і я маю піклуватися про тебе. 

Він встав і вийшов.Я ж повернулася до подруг котрі стали свідком цієї агресивності мого братця.

-Що сталося?- просто спитала я.

-Мені також це цікаво знати. - відповіла сонно Іра. Схоже хтось так само не виспався.

-Він посварився з Міланою. Я не підслуховувала звичайно, просто чула як він рано кричав на неї по телефону.- бадьоро відповіла Кароліна даючи мені тарілку.

-Дякую - сказала я подрузі

Отже у братели проблеми. Цікаво. 

Мої ж плани на день не включали нічого цікавого. Ми з подругами зробили прибирання, приготували вже вечерю, попліткували і я звичайно ж розповіла про новину Антона. Вони здивувалися почувши історію.

-Можливо його якось підтримати?- спитала Іра.

-Як?- відказала Кароля.- Як я зрозуміла він не прагне нашої жалісті. Та й зрозуміло, чому він так поводиться. Йому ж напевно у дитинстві перепало від однолітків. Знаючи дітей...

-Точно- погодилася я , але ми так і нічого не придумали крім простої вечері парами.

А коли  прийшов мій братець, вже я включила злу сістер. Іра і Кароліна пішли на побачення з своїми хлопцями тому я була одна коли вхідні двері закрилися сповіщаючи про прихід Ігоря. А була уже 21.

-І де це ми пропали ?- спитала я вийшовши з кімнати.

Ігор сидів на дивані.

-Ти ж не мала бути дома. Невже всерйоз сприйняла мої слова?

-Я? Всерйоз? Не жартуй. Якби захотіла то і духу мого б тут не було. І ти мене б не спинив жодним чином. -відповіда я.- А ти запитанням на запитання не відповілай. Де пропав ?

Я вже спустилася до нього і сіла збоку.

-Та, бігав по магазинах, шукав ті чортові троянди різнокольорові. А таких немає в жодному. Продавці дивилися як на дурника.- відповів він.

Я вголос засміялася. Різнокольорові троянди? Він мультфільмів передивився?

-Що смішного?- спитав він.

-І хто ж такий вибагливий захотів троянд різнокольорових?- тамуючи сміх спитала я.

-Мілана.

-Цікаво як це ти аж так провинився.

-Та...запросив її у ресторан а там дівчата відбою не давали. Уявляєш як вийшло? Я приходжу з нею, тільки сіли як усі люди що були в тому кафе почали автографи просити. Словом, вийшло так що я вечір провів як на конференції а не з дівчиною.

-Це серйозно. Але припускаю що не повністю все.

-Ні не повністю. Захотів виправити свою провину, зранку замовив їй квіти, а вона подзвонила і сказала що я дебіл.

-Я з нею в цьому погоджуюся.- серйозно сказала я але коли брат подивився на мене то одразу ж пирхнула сміхом. Ну він такий смішний.- А в квітах що не так?

-То були штучні квіти. Я трошки переплутав. На фото були як живі, а виявилося що з пластмаси. Такі, білі троянди. 

-Ну і? Не через це ж вона різнокольорових захотіла...

-Та кур'єр мудак. Сказав "прийміть мої співчуття"

І тут мене прорвало. Я з усієї сили почала сміятися. А коли мій напад минув то спитала брата.

-Чому він так подумав?

-Бо я думав що замовляв на рандомному сайті. А виявилося що сайт називається "ритуальні послуги". 

-Ну ти й налажав.- сказала я махаючи головою -Але так і не розумію до чого тут різнокольорові квіти.

-Та я Мілані тоді сказав що я їй хоч живі квіти кожного дня буду слати. Різних кольорів. А вона тоді сказала що пробачить, але щоб я їй приніс різнокольорові троянди.

Я похитала головою. Ну так, вибаглива Мілана. Але й брат начудив.

-А можливо тобі просто фантазію включити?- спитала я.

-Яку фантазію? Я в місті всі магазини об'їздив. Нічого такого не знайшов. То де мені взяти ті троянди?Вашу дівчачу логіку щоб зрозуміти, треба заживо вмерти і то не факт що поймеш.

-А вмирати навіщо?- не зрозуміла я.

-Бо при житті твоє серце ваших витребеньок не витримує 

Я подивилася на брат всміхаючись.

-Чому смієшся?-спитав Ігор.

-Давай я тобі допоможу, але ти мені будеш винен бажання. Згода?

-Все що завгодно зроблю.