Справжнє обличчя

І невеличке доповнення до попередньої глави💞А вже завтра вийде продовження том чекаю ваших вражень)

Я швидко зайшла у вбиральню де привела свою голову до порядку.Куртка Антона була така зручна що свою я зняла а його все ще була на мені. Повернувшись у зал я помітила що світло погасло. У одному куті було підвищення. Така собі сцена на котру зараз вискочив чоловік.

-Пане та панове. Радий всіх вас бачити. Звичайно ж ви прийшли не слухати мої  теревені а попити кави котру я б і за 100$ не купив але це ми упустимо. Отже, мене звати Степан,Стьопка або ж просто сумнівний пацан і нині я буду для вас співати. Не буду казати що саме мій спів приваблює клієнтів а просто почну.- сказав він посміхнувшись.

Цікавий хлопець. А наступні пісні мене полонили. Я з усієї радості підспівувала. А на кінці було караоке . З гостями. А я взяла участь у ньому. Доречі, мені сподобалося це місце на славу.Ми вийшли з кафе близько півночі. І знову я ділилася враженнями з Антоном.

-Дякую тобі за цей вечір. Але тепер я заснути не зможу.

-Чому?

-Бо я переповнена емоціями.

-Найголовніше щоб емоції були позитивними.- сказав Антон.

-Ти маєш рацію. Але я так не хочу повертатися додому. Давай ще погуляємо.

-Але не довго. Мені рано на роботу.- сказав Антон.

Ми залишили мотоцикл і пішли у парк котрий був недалеко. Я ніколи не було в цьому районі тому уважно на все дивилася. 

-Покажи мені справжнє обличчя.- попросила я.

-Не хочу. Ти злякаєшся, не хочу щоб ти мене боялася.

-Я не злякаюся. Чесне слово. Я не така уже й ляклива.

Я потягнулася до його маски. Бачила що він сумнівається влетак не може тривати вічно. Я не хочу дивитися на нього і бачити чорноту. Хочу бачити і торкатися його шкіри. Я потягнула за край маски і мої очі збільшилися від здивування побаченого. Цього я точно не очікувала. І тепер зрозуміло чому він не хотів показувати справжнє обличчя. Воно...на половину у шрамах. І це не ті декоративні як я думала на балу. Вони справжні.

-Бачиш? Казав же що не потрібно.- сказав Антон.