Мотоцикл,кіно і кафе

Любі читачі, плани змінилися. Так як зараз у школі в нас більшість контрольних а деякі я вже роздавала і мої однокласники до здають так собі хвости, я до друкувала нову главу. Тому випускаю її зараз і не чекаю до вечора. Всім приємного читання.Не забувайте про зірочки і коментарі, буду рада їх читати адже саме вони надихають мене продовжувати цю історію💞

Сьогодні у мене з Антоном побачення. Так, він запросив мене у кіно і я радо погодилася. 

Можливо сьогодні я побачу його справжнє обличчя? Адже після балу він знову при зустрічах зі мною носить маску що засмучує мене. Кароліна і Іра переїхали і тепер ми всі живемо разом. Це буде тривати тільки тиждень, але все ж це чудово. Кароліна зараз переписується з Костиком а Іра пішла на побачення з Андрієм і всі ми задоволенні. Ігор же одразу за батьками кудись поїхав. І дух його простив, але це вже не мої турботи. Йому 20 з гаком все ж таки. Зараз переді мною стоїть дуже важливий вибір. Взяти спідницю, чи можливо штани? 

-Кароліна, як думаєш, що краще?- спитала я в подруги котра лежала на моєму ліжку.

Вона відірвалася від телефона і подивилася на речі.

-Я б обрала джинси. В них не замерзнеш, і зручно, а ще якщо ви захочете прогулятися то тепло буде.

-Точно.- я поставила спідницю в шафу. Сорі але її я одягну іншим разом. 

Я застрибнула у колготки, вже ж правду кажуть що з віком ти одягаєшся тепліше а особливо коли надворі зима.Отож, я надягала джинси а зверху широкий плетений светр фіолетового кольору. У гардеробі також знайшла корсет у квіти. Тому Кароля допомогла мені і його защепити і я вже майже готова.

-Слухай, а твого брата немає ніякої вкусняшки?- раптом спитала Кароліна.

-Напевно що є. В нього ж день народження поза вчора був.Напиши йому. Думаю він радо тобі дозволить їх забрати.

Кароліна засумнівалася але все ж написала.

-Ну що? Відписав?

-Так. Сказав що в його кімнаті на столі. Брати скільки хочу.А що це він такий добрий?- спитала мене Кароліна.

-Напевно з Міланою зараз. Ось його доброта розширилася і на тебе.- сказала я закріплюючи крабик.

Супер. Я востаннє глянула на себе у дзеркалі. Ця матова помада неймовірна. Я взяла свій довгий плащ молочного кольору, обережно одягла, щоб не пошкодити зачіску. Схопила свою сумочку і попрощалася з Кароліною котра вже намигалатна ліжку шоколадку.

-Дивися щоб без помади не повернулася.- пожартувала подруга коли я вже виходила.

-А може взагалі не повернуся.- сказала я.

Звичайно ж підтримуючи її бунтарство.

-Це вже цікаво. Батьки з хати а діти до хлопців. Мене доречі вночі не буде. 

-Чому це?

-Я до Костика їду. Запросив у нього кіно подивитися.

-Окей. Тільки ти помаду не нанось тоді взагалі. Сенсу немає.- засміялася я і пішла на перший поверх.

Зустрітися ми домовилися перед кіно театром.

***

-Мені таак це сподобалося.- захопливо говорила я.- А особливо де дізналися що Мія вагітна. Хоча ні, ще більше мені сподобався момент самої гонки, коли вони сейф викрали. Це було настільки класно...- з захопленням ділилася я своїми думками і враженнями.

Антон зводив мене на "Форсаж 7" і я навіть уявити не могла що гонки могли мені так сподобатися.

-По тобі видно що це тобі сподобалося.- засміявшись сказав Антон.-Ти сиділа з ротом відкритим. А очі мов 5 копійок були. А ще й попкорн не їла. Так що тобі точно сподобалося.- смячись казав Антон.

-Ой. Не зловтішайся. Доречі, коли ти нарешті знімиш цю ідіотську маску? Вона тобі не личить.Я хочу бачити твоє обличчя.-вимогливо сказала я.

-Тобі краще не знати що за цією маскою.Я просто не хочу тебе лякати.- сказав він і зупинився.

-Звідки ти знаєш що я злякаюся? Ти не знаєш точно.

-Більшість людей так і робили, тому ти не виняток.

-Але попробувати варто.Це твій?- моментально переключилася я побачивши що хлопець зняв з ручки мотоциклу шолом.

-Так.

-А ти мене покатаєш? Будь ласочка.- почала я благати роблячи свій фірмовий щинячий погляд як називає це тато.

-А ти не боїшся?

-Чого? Чи знову скажеш що більшість дівчат не люблять моцики?

-Ти вже це сказала. 

-Ти занадто стареотипний. То прокаиаєш?

-Але якщо тобі стане страшно, скажеш мені про це.

-Так шериф.- сказала я приклавши руку до голови.

Антон дав мені шолом котрий я одягла, попередньо знявши крабик щоб нічого не тиснуло. Сумку перекинула через голову, і коли Антон сів на байк і сказав сідати позаду я виконала його наказ. 

-Обніми мене.- сказав він.

Це було надто дивно, але якщо я полізла його цілувати перша то тепер і обняла достатньо просто і міцно. Не дивно, еге ж?

-Тримайся міцно.- почула я і мотоцикл зрушив з місця.

В шоломі їхати не аж так уже і прикольно а особливо зараз узимку, але все ж мені сподобалося. Нічне місто майорить перед очима, гуркіт мотоцикла, машини котрі їдуть повз, все це було чарівно. Якби не одне але котре мене непокоїло. Надворі мороз і холод, тому вже через 10 хвилин насолоди прийшов час змерзіння. Коли Антон зупинився то я вже в прямому сенсі примерзла до нього. Руки задубіли і я вся тряслася.

-Змерзла?- спитав хлопець коли я залізла з моцика.

Я ствердно закривала головою. Адже зуб на зуб не попадав, не те щоб говорити. Добре що спідниці хоча б не узяла.Антонтвже також злізьі я віддала йому шолом. Хлопець взяв мене за руку і ми пішли до закладу котрий я не впізнала. Ніколи тут не була раніше. Вже очікувала почути запах тютюну як минулого разу але тут не було його чути. А з порога приємний запах кави, квітів почув мій ніс. І це було плюсом.Ми зайшли і сіли за один з столиків. Антон зняв свою куртку і накинув на мене. Потім підняв руку і прийшла офіціантка.

-О, Антон. Рада тебе бачити тут. Ти просто так, чи на заміну?- спитала дівчина років 20 не більше. Вона весела і жвава чим перейняла мою увагу. Антона тут знають?

-Ні, я просто посиджу і послухаю Степана. А можеш принести два лате доти. Один з карамеллю. І щоб теплі були.- сказав він.