Сюрприз чи змилостення?

До ранку я так і не могла заснути. Тому лежала на ліжку. Думала чому він відмовив? Невже я така погана? У двері постукали.

-Заходьте.

А був це мій любий брателик. У веселому настрої чим він не вписувався до моєї кімнати де я зробила повну темноту попри те що на годиннику 09:00. 

-О, а чого так темно ?

-Бо я так захотіла.

-Одже твій хлопчик тобі відмовив. Доречі тобі там посилку кур'єр приніс. 

-Яку посилку?

-З квітами. Напевно ти свого судденого-рядженого не так зрозуміла.

Я здивовано і допитливо дивилася на брата. Ну якщо він бреше, то йому торба.

-А ти чого не на парах?

-Та я ось вирішив дома лишитися. Батьки повезли бабульку в епіцентр. Єва ще спить а я думаю:"Як це я лишу двох дівчат самих вдома. Та ще й коли одна з них страждає від кохання до незнайомця котрий може її одної ночі прирізати а вона ще й для нього всі вікна відкриває"-комічно серйозно сказав цей гівнюк через що отримав подушкою. 

-Ну, сістер. Не порть обличчя футболісту.

Я намацала іще одну подушку але полетіла вона вже в зачинені двері. І знову виглянула головка цього безсмертного.

-І я тебе дуже сильно люблю. Тому чекаю внизу на сніданок і хочу отримати пояснення чому ти тут хоронеш себе якщо твій серцем-коханий незнайомець погодився піти з тобою на бал. Але при умові що ти не будеш лізти до нього цілуватися перша. І тут у мене виникло питання....- і остання подушка на ліжку полетіла в брата. Ну а чому він читає листи надіслані мені?-так от. Питання: ти серйозно перша полізла цілуватися? Це не чуввно сістер. Хлопцям таке точно не подобається.Попереджаю на перед. 

І нарешті мій Ігорчик пішов геть. Спитаєте чому я на нього зла. Так от. Тому що він прочитав листа, безцеремонно вичитав мене та ще й з самого ранку підняв. Всі мої подушки десь валяються по землі а тому я змушено вставати. Чи дійсно прийшов лист? Хоча, якщо він не приходив то звідки брат знає про поцілунок? Це вагома причина мого ранішнього підйому. І дійсно, в вітальні уже стояв букет з квітами і записка в ньому. Він піде зі мною на бал. Від радості я ледь не задушила свого братця котрий стояв збоку. Так, треба їхати по сукню.Я написала дівчатам, котрі ще ясне діло спали але схоже що я їх змогла розбудити

Adila:"Він погодився!!!!!"

Irena:"Що?Хто? Ти чому не спиш?".

Karolka:"Вона нині цілу ніч не спала"

Karolka:"Хм. Отже він прийшов. І отак просто погодився на твою пропозицію?"

Adila:"Ну взагалі то він відмовив. Вчора. Точніше нині,бо він прийшов близько 4 години "

Irena:"А тепер я не зрозуміла, він відмовив але іде з тобою на бал? І ти не спала до 4 години?"

Adila:"Учора він...відмовив. А сьогодні кур'єр доставив квіти і записку."

Karolka:"Сфоткай те, що він написав"

Я взяла записку і сфотографувала її. Хвилини з дві всі мовчали а потім Іра подзвонила у групу. Я підняла виклик і одразу почула крик подруг

-Ти його поцілувала?-кричали вони.

Добре що я в своїй кімнаті, а то б весь будинок почув цю новину.

-Так, а що тут такого?

-А хто ще нещодавно казав що йому не потрібні стосунки і що на першому побаченні, ПОБАЧЕНННІ не цілуються. А то навіть не побачення було.-сквзала Іра.

-Це сталося само собою.-почала виправдовуватися я.

-Ну так. Це ж не ти перша потягнулася до нього, і це не ти його поцілувала. Тобі хоча б сподобалося?- сказала Кароліна.

-Кароліна, ти не про то питаєшся. Ти хоча б знаєш як його звати?

Я заперечно похитала головою.

-Триндеця Аделіна, ти перевершила сама себе. На бал ідеш не відомо з ким. Цілуєшся тоже не відомо з ким. Хоча б обличчя його бачила?

-На обличчі маска була. Але елементи я бачила. Його очі, темні як ніч, губи...

-Котрі ти навіть відчула а не лишень побачила.-перервала Іра.

-Так. І мені сподобалося їх цілувати. На одній стороні вони якісь...зморшкуваті.

-Зморшкуваті? Як ти це уявляєш? Ну нічого, якщо він прийде то нині дізнається хто ми такі а ми хто він такий.

Я засумнівалася але сказала.

-Він знає про вас.- побачила здивування на обличчі подруг. Очікувано.

-Тобто знає?

-Я бовкнула йому що всі кажуть боятися його але я не боюся. А він відповів що Кароліна і Іра мають рацію. Якби я його боялася це була б більше зрозуміла реакція.

-Він знає, чорт забирай, все. ВСЕ. Про твоїх хлопців хіба що він не у курсі. Чи і про них в курсі?-поцікавилася Кароліна.

-Напевно що знає. Принаймні про Ніка.

-Чудово. Ти закохалася в хлопця котрого мала б на відстані пістолета боятися. А ти його поцілувала, нічого не дізналася про нього, і...Та я навіть не знаю що казати. Ну ні,якщо ти його дійсно любиш то ясно чому ти не бачиш очевидних речей. 

-Яких речей?

-Чому він приходить до тебе вночі? Коли темно. Чому знає тебе від найменших дрібниць? Чому не розкаже нічого про себе?