Розмова з мудриком

Ніч. І я не сплю а перебираю свої пальці. А якщо він не прийде? Не тільки нині. А ніколи. Я ж так і не знаю про нього нічого, а уже хочу затягнути його до ліжка. І ні, я не якась навіжена, просто ...крім цього хлопця ні про кого більше не думаю. І чому? Всі думки разом із тим хлопцем. І досі пам'ятаю його силует, дихання котре обпікає і волосся. Біле волосся. Підкачені руки.... уууу як же це мене завело. Я вже з розуму сходжу. Взяла телефон до рук. Північ. Відкрила діскорд і побачила що Іра також у мережі тому написала

-Чому не спите?

-Я з Андрієм. Він влаштував побачення на даху. Тут тааак красиво. Хоча і жах як холодно.

-Тоді не буду відволікати.- написала я.

Рада за Іру. Виявилося що Андрій не такий уже й самозакоханий. Я рада що в них на даний момент все добре. Я знову відставила телефон. Але за хвилину екран засвітився. Писала Кароліна.

-Чому не спиш? Знову чекаєш на нього?

-Так. Я хочу його побачити.- відписала я.

-Подруго, в тебе скоро манія буде. А якщо він маняк?

-З чого такі думки?

-Ну колір твоїх очей він з неба не взяв. Те що ти кондитер також. Він знає про тебе все. Тебе це не насторожує? А ти не знаєш нічого.

-Але я знаю що це не Діма і не Нік.- відписала я.

-Краще б це був хтось з них.

-А ти чому не спиш?- вирішила я поміняти тему.

-Я щойно додому приїхала.

Овва. О півночі вона лишень додому прителіпалася. Кароліна живе окремо від батьків, тому вона має повну свободу дій, що їй подобається.

-І де це ми були?

-На побачені. Костя такий романтичний. Гуляли в парку, пили каву а ще в кіно ходили. Це було неймовірно. Ну добре, я спати а то завтра ще на пошту по сукню їхати. До завтра)

-Я рада за тебе. До завтра.

І знову я лишилася сама. Головне не заснути. Почула звук вхідних дверей внизу. А хтось тільки зараз повернувся. Але я не думала що цей хтось зайде у мою кімнату.

-Чого не спиш?- спитав командирським голосом брат.

-Не спиться. Навіщо ти сказав Нікові що я не маю  з ким піти на бал?

-Подумав що ти зрадієш. А ти йому відмовила. Чому? В тебе хтось є?

-Тебе це не стосується. А ти чого так пізно? Іди спати, в когось завтра коледж зранку. 

-А в тебе хіба ні?

-А от і ні. В мене завтра вихідний.

-Чому балкон відкритий? Холодно ж.- от всезнайко.

Він  підійшов до балкона і закрив його .

-Скажи чесно, чому ти відмовила Нікові? Він тебе кохає.

-Діма теж кохав, але все сам знаєш як закінчилося. А відмовила тому що в мене є інша кандидатура. 

-І на скільки відсотків ти впевнена що він погодиться?

-На...- я замовкла.

-Він погодиться. -впевнено сказав брат.

-Звідки ти це знаєш?

-Я сам щойно ліз по пожарній драбині. Так що знаю.

-В тебе є дівчина?- здивовано спитала я.

Не те щоб брат був бабієм але відносин в нього ні з ким не було. 

-Так. І вона чарівна. Все в ній особливе. 

-І вона погодилася?

-Так. Але і ти пообіцяй що я познайомлюся з твоїм обранцем. Ім'я хоча б скажеш?

-Якби ж я його знала.- відповіла я.

-Тобто? Аааа... Я все зрозумів. Це той що квіти тобі присилає?

-Так.

-А як він тебе запросить? Через кур'єра?

-Він залазить сюди через балкон. Я одного разу його зловила.  Тільки обличчя не бачила. Лишень спину.

-Ух ти. Прямо ціла любовна історія. Ромео і Джульєтта.

-Не смійся.- сказала я бо брат вже починав зуби скалити.

-Гаразд мовчу. Але скажу що ти божевільна. Запросити на бал того, кого навіть не бачила це в твоєму стилі. Дивися щоб ти в халепу не вискочила.

-А от і не вскочу

Любі читачі, я нарешті написала свою олімпіаду і приємно здивована. Людей котрі читають цю книгу стало вдвічі більше. Я дуже сильно вдячна вам за те що витрачаєте на цю історію свій час. Ставтезірочки, пішіть коментарії і свої думки і враження. Мені буде дуже цікаво їх почитати. А нині ввечері вийде іще одна глава тому чекайте. Всім гарного дня)