Запрошення на бал

Після пар ми поїхали до мене додому. Відкрили інтернет і вирішили вибрати сукні. Все ж  бал буде як не як. Хоча я і не знаю чи піду на нього.

-То з ким ти підеш?-спитала Кароліна.

-Баба надвоє поворожить чи піду .

-Що що?- спитала Іра.

-Ой, ви фразеологізми не знаєте? Це означає що не відомо піду я чи ні.

-Ти головою не вдарилася? Вже  як стара баба говориш. Чи це твоя бабуся на тебе так вплинула.

-Ну, вона відстріляний горобець як вона думає. Але я далеко не дулі горобцям кручу так що нічого.

-Кароліна, може її в лікарню відвезти? Вона якусь дурню моле.

Я засміялася. Ну звичайно що Іра подумала що я не при тямі. Але якщо все розібрати то я сказала що бабуся має досвід у житті, але я також не байдикую днями. Але невже Іра і Кароліна зрозуміли б що я сказала? Ні. Тому я їм пояснила що вчора у братели побачила книгу з фразеологізмами і почитала її трошки. А також я зрозуміла що людину можна чудово послати, не вживаючи  нецензурну лексику. А співрозмовник не завжди зрозуміє що ти його обматюкав. Сподіваюся ця інформація мені не знадобиться але я просто перестрахувалася. Ми з дівчатами замовили чудові сукні після чого зійшли вниз. Подруги поїхали додому адже уже було пізно а я сіла вечеряти з усією сім'єю. 

-Аделіна, чому ти така сумна? Краще б з Євою погралася. Може дитина навчила б тебе життю радіти. Доречі я дізналася що завтра бал. Ти будеш іти?- і хто це сказав?Правильно. Моя бабуська.

-Я просто втомилася за день. З Євою завтра пограю. А на бал іще не знаю чи буду іти.

-Тобто тебе ще ніхто не запрошував? Видно не лишень я думаю що в тебе жахливий характер.

Я вдихнула і видихнула. Вирішила не відповідати на це запитання. А бабулька з переможною усмішкою почала розмовляти з моїм братиком.

-Ігорчику, а ти ясне діло ідеш.

-Я ще також не знаю чи піду.

О, а це вже цікаво. В брата є на цю роль ціла купа дівчат і він ще досі не вибрав? Цікавенько.

-Тобто? Мій онук нікого не запросив?-ну так. Бабуська почала переживати. Як тут без цього.

-Я не впевнений що моя обраниця погодиться.

-Ігор, не лякай мене. Хто вона?

-Мамо.Думаю Ігор сам може чудово вирішувати проблеми з дівчатами. Не думаю що тобі варто туди вмішуватися. І врешті решт він може піти з сестрою. -всунулася моя мама.

-Борис, а ти як думаєш?

-Пані Марія. Я ще жодного разу не мав проблему з Ігорем через дівчат. Він розумний хлопець і я погоджуюся з Ілоною.

Ну а на цьому розмова закінчилася.

-Мам, Нік приїхав по мене. Ми нині планували прогулятися. Я піду.

-О, це твій новий друг?-знову голос баби.

-Так.

-Нехай зайде. Хочу з ним познайомитися.

Я побачила як брат встаючи закотив очі. Ну так, настирливість нашої бабулі на висоті. Тільки я не хотіла бачити Ніка. Він  зайшов у кімнату з чотирьма букетами квітів. Овва. Квітковий магазин пограбував? Один вручив Єві, мамі і бабулі. Схоже їй такі гості подобалися а також Нік уже став її улюбленцем судячи з того, як вона вмовляла його сісти з нами. Я не хотіла зустрічатися поглядом з Ніком тому встала і хотіла піти. Брат якраз зайшов у кімнату, він ходив переодягатися. Але втекти я не встигла.

-Аделіна.- почула голос Ніка.

Ну що ж,як там по правилам хороших манер має бути? Я обернулася до нього обличчям і уважно подивилася. Він і досі стояв з цим безглуздим букетом.

-Так.

-Я хотів би щоб ти склала мені завтра компані на балу. Ігор казав що тебе й досі ніхто не запросив.- от зараза братела. 

Нік протягнув мені букет але я не взяла ці квіти. Бісять ці сині волошки. І де він їх відрив узимку?

-Вибач але я тобі відмовляю.- сказала я просто і вийшла.

Схоже всі були в шоці. Але я не хочу давати марних надій Нікові. Моє серце вже належить таємному незнайомцю.