Блондин-незнайомець

Слова Діми мене насторожили. Я не хотіла в це вірити, але писати кожен мені він і подруги мають рацію.Через тиждень у Ігоря день народження. А завтра вже Святого Миколая. Я обрала подарунки для рідних і навіть для Єви я купила подарунок котрий має їй сподобатися. А зараз ніч і я не можу заснути адже мені страшно. Адже якщо це Діма присилає квіти і пролітає в мою кімнату то зараз він може так само залізти сюди. Я дуже сильно хочу нарешті зловити цього таємного незнайомця, але кого я хочу побачити? Ніка чи котрогось незнайомого мені хлопця? Навіть не знаю. З Ніком ми пересікажмося але я намагаюся з усіх сил його уникати. Не хочу повертатися до розмови котра вже була у клубі. Мої думки перервав шум на балконі. Серце забилося вдвічі швидше. Хто там? О Боже, що робити? Краще б я спала. Можливо притворитися? А може покликати на допомогу? Пізно. Двері балкона відчинилися і з двору в мою спину війнуло прохолодою. Я заплющила очі. Я хочу дізнатися хто цей хлопець але зараз я злякалася. Чула як він обережно поклав щось на стіл, напевно чергові квіти. Ну давай, Аделіна , наважся нарешті повернутися. Хлопець наблизився до мого ліжка. Я відчула запах його парфумів котрі були різкими але в принципі мені подобалися. Це був запах лате і шоколаду. Не знала що чоловіки такими парфумами користуються. Я почула що кроки стали гучнішими. Він наближається. Що робити? Всі вже напевно сплять. А якщо він хоче мене задушити? Стоп, Аделіно не фантазуй. Навіщо тоді квіти приносить. Почула що кроки стихли і чиєсь дихання обпалило мою шкіру. Це було настільки приємно що я ладна була просто зараз розплюшити очі і побачити цього незнайомця. Але стрималася. Я не маю себе розкривати. Головне не кліпати. Ліжко прогнулося, одже він сів на нього. Почула як ковдра на мені поворушилася. Він що, хоче розкрити мене? Але ні. Він пересунув ковдру вкривши мене. Я відчувала його погляд на собі але так і не розплющила очей.Це 100% не Діма і не Нік. Я чула парфуми як одного так і іншого. Це не те. Скажете, а ти впізнала його за парфумами? А от і ні. Я знаю поведінку Діми, і він не такий. Схоже незнайомцем достатньо повитріщався на мене бо він встав і мені почало бракувати тої теплоти котра була. Він тихо покрокував до виходу на балкон і тут мене прорвало. Я піднялася.

-Хто ти?- незнайомець зупинився.

На зріст високий, блондин, а також його руки мега кремезні.

-Я не можу відповісти на це запитання. Але ти мене не знаєш.- сказав той.

-Ти...ще прийдеш?- не знаю чому це спитала.

-Обовязково. А ти спи. Завтра тобі в коледж вставати.

І він пішов. Я так і не побачила його обличчя але голос не був мені знайомим. 

***

-Та ти жартуєш!- прокричали Іра чим привернула увагу всіх у кабінеті.

-Та тихіше.-сказала я.

Кароліна захворіла тому її зараз немає в універі. А Ірі я щойно розповіла нічну пригоду.

-І він просто пішов? Навіть не поцілував?- спитала вона.

-Так.- з якимось сумом сказала я.

-Оу. Подругою що з тобою? Невже це сум у твоєму голосі?

-Я не бачила його обличчя. Але з плечей він також нічогенький.

-Ти повністю запала в нього.

-Це не можливо. Як я могла полюбити того, кого не бачу. 

-Я бачу все по тобі. Ти втюрила я по самі вуха.

Але нашу бесіду перервав викладач котрий зайшов. І почалася пара. А я ж у своїй уяві малювала образ незнайомця на котрого чекатиму цієї ночі. І я обов'язково дізнаюся хто він такий.

Дорогі читачі. Попри те що часу в мене мінімум вирішила сьогодні зробити вам такий подаруночок він Миколая і написала цю главу. Як думаєте, Аделіна буде з Ніком як планувалося в моїй голові на початку, чи цей незнайомець заполонить її серце? Сама не знаю цього але буде цікаво почути ваші думки. А також попереджу що насправді сюжет помінявся у моїй голові тому очікуйте все що завгодно. Ну а вам щедрого Миколайка. І завжди вірте в чудо, адже мрії можуть збуватися)