Нік чи Діма?

Через три дні

Ярмарок пройшов більше ніж добре.Вчора випав сніг, чому всі раділи. Скоро Микролая, тому зараз ми з подругами гуляємо торговим центром. Треба щось купити рідним. І навіть бабулька приїде а найголовніше що буде вона з маленьким чудом. Маминою похресницею. Її батьки за кордоном , вона разом з своєю бабусею лишаються, тому й мама запропонгувала свята провести з нами. Вони й погодилася, тому зараз я уважно дивлюся на всі вітрини. Таємний незнайромець і досі мені пише. Останній букет вчора був з орхідеями котрі мені жахливо сподобалися. Не буду казати що мені неприємно брати ці подарунки, але ж хто їх надсилає? В мене уже навіть кандидати на цю роль є. Це може бути Ігор. Він не признається але з якої причини він це робить? Зазвичай квіти він дарить мені або коли спортить якусь мою річ, або на свята. А ні одне ні друге зараз не підходить адже подарунків стільки, що можна подумати що братела машину цілу розбив. Хоча її в нього поки що немає. Також це може бути Нік. Я ж відмовила йому у стосунках то можливо він так хоче моє серце завоювати? Навіть не знаю. Більше варіантів немає на кого думати.

-Ау, Аделіна. Вас викликає планета земля. - почула я біля себе. 

Подивилася на Іру котра це сказала.

-Що?- спитала я здивовано.

-Я тебе питаюся що ти плануєш купити а ти дивишся в одну точку і ідеш. З тобою все гаразд?-спитала вона.

-Вибач я задумалася. 

-Так що, ти згодна?- вже спитала Кароля.

-На що?- здивовано спитала я.

-Слухай, ти могла так задуматися тільки про хлопця, а це вже мені не подобається. Я питаюся чи ти згодна щоб ми троє купили нашим батька амбонемент на поїздку  в Карпати. Вони поїдуть і відпочинуть а ми самі лишимося.

-Чудова ідея.

-А чого ти така засмучена?- спитала Іра.

-Та я не розумію хто мені ці квіти присилає. Це вже на маняка схоже.

-Ти не жартуй так.- сказала Кароліна.

Ну так, вона завжди боялася таких осіб. Та й детективи вона не дивиться через вбивства в них. 
Ми зайшли в магазин і тут мене ніби током обдало. Діма. Він тут. хоже подруги помітили його так само тому що вже хотіли вийти але він помітив нас і впевнено покрокував до мене. 

-Привіт.-сказав він.

-Привіт.Ти щось хотів?
-Просто спитатися як ти.

-Нормально. Особливо після того як ти зник з мого життя.

-Ти так не говори а то я ще раз появлюся в ньому. Ти ще пошкодуєш що не поборолася за мене.- сказав він впевнено.

Опісдя розвернувся і пішов до виходу. Я? Пошкодую? Та ніколи в житті. Ще б чого. 

Я обернулася до дівчат.

-Аделіна, а що якщо це він...
-Що він?

-Ну надсилає ті букети. Він знає тебе дуже добре. Знає де ти живеш...

-Ні.-обірвала я Кароліну. - Якщо це він то мене просто зараз знудить від цієї мімімішності.

-Доречі, Іра. Як в тебе справи?

-Нормально.Жива і здорова. А чому цікавишся? 

-Я маю на увазі з Андрієм як справи?

-Ааааа. А з чого ти взяла що ми разом?- почала вона заикатися.

-Іра, звідки взяла там уже немає.

-Та я сама ще толком не розумію хто я для нього. Просто знайома, подруга чи дівчина....

Дорогі читачі, вибачайте ле найближчі 5 днів я пропаду . Пишу з мови олімпіади цієї суботи а на наступну їду на прослуховування в Франківськ тому не буду мати часу писати. Але щойно я все це розгребу то продовжу свою діяльність. Вітаю з наступаючим днем  Святого Микола)