Розділ 31. Лінель і втрачені спадкоємці

Урок історії несподівано виявився одним із найцікавіших для Ліори.
Аудиторія була великою, з високими вікнами й стінами, прикрашеними стародавніми мапами та гобеленами. Коли викладач — сивочолий чоловік із спокійним, глибоким голосом — розгорнув книгу, в повітрі ніби відчулося дихання самого часу.
— Сьогодні ми говоритимемо про світ, у якому ви живете, — промовив він. — Про Лінель.
Ліора подалася вперед, уважно слухаючи.
Вона знала, що це її новий дім, але лише тепер починала по-справжньому його пізнавати.
Учитель пояснив, що планета Лінель має чотири великі континенти, і кожен із них є окремим королівством.
Він повільно вів указкою по мапі:
Талассар — королівство морів, родючих земель і сильних магічних шкіл.
Ейрісхольм — північна держава вітрів, криги й стародавніх родів.
Окулус — королівство знань, таємниць і закритих орденів.
Кернунн — дика й зелена земля лісів, звірів і первісної магії.
— Ви зараз навчаєтесь у Талассарі, — додав викладач, зупинившись на синьо-золотій частині мапи.
Ліора кивнула, відчуваючи дивне тепло. Саме тут почалося її нове життя.
Потім голос учителя став тихішим.
— Нині королівством Талассар править Його Величність Еліан Третій Валоріан.
Історія, що пролунала далі, змусила клас притихнути.
Колись, багато років тому, король Еліан і королева Мірабель після довгих років очікування отримали найбільше щастя — у них народилася двійня.
Принц Аріон і принц Каспіан.
Сильні, здорові, бажані всім королівством.
Та щастя тривало недовго.
Через кілька днів після народження…
дітей викрали.
Без слідів.
Без свідків.
Без пояснень.
— Їх шукали всюди, — продовжив учитель. — Магією, військом, союзами. Але марно. Минуло дев’ятнадцять років, а король Еліан і досі не припиняє пошуків.
Ліора відчула, як у грудях щось стиснулося.
Вона уявила батьків, що втратили дітей, і біль, який не минає з роками. Уявила порожні колиски, тишу палацу, що ніколи не стала колишньою.
Її очі зволожилися.
— Як можна жити з таким? — подумала вона.
Ця історія торкнулася її глибше, ніж вона очікувала. Можливо, тому що і вона сама втратила своє минуле життя. Можливо, тому що знала, як це — прокинутися у світі, де все інше.
Ліора повільно видихнула, намагаючись заспокоїтись.
Світ Лінель був красивим.
Але, як і будь-який світ, він мав свої рани.