Розділ 30. Ранок без погляду

Наступний день для Ліори настав надто швидко.
Вона прокинулася від м’якого світла, що пробивалося крізь фіранки, і з подивом усвідомила — настрій був чудовий. Легкий. Майже безтурботний.
Поруч, згорнувшись білим клубочком, спала її фамільярка. Білосніжка ледь помітно ворушила хвостом, ніби відчувала настрій господині навіть уві сні.
Ліора обережно потягнулася, щоб не розбудити Вірону, і тихо всміхнулася.
— Доброго ранку, — прошепотіла вона.
Білосніжка відкрила одне око й ледь чутно фиркнула, після чого знову притулилася ближче.
Дівчата швидко зібралися на заняття. Все було вже майже звичним: форма, сумки, книги, короткі перевірки розкладу.
Ліора, дивлячись у дзеркало, знову замаскувала своє чорно-біле волосся — тонка магія приглушувала контраст, роблячи його темнішим і менш помітним. Вона робила це вже машинально.
— У нас сьогодні щільний день, — сказала Вірона, переглядаючи розклад. — Медитація, основи магії, історія і фізична підготовка.
— Без сюрпризів, — зітхнула Ліора з усмішкою.
Вони рушили до їдальні.
Сніданок був таким, як завжди: запахи свіжого хліба, теплих напоїв, гомін студентів і погляди.
Ліора відчула їх одразу.
Цікаві.
Оцінювальні.
Деякі — відверто зацікавлені.
Вона звикала до цього.
Але було дещо інакше.
Вона шукала очима темний силует.
І не знаходила.
Яхтіар був у залі — вона відчула це ще до того, як побачила його. Але він сидів відсторонено, розмовляв із кимось поруч і жодного разу не глянув у її бік.
Жодного.
Ліора ковзнула поглядом повз нього, потім — знову.
Порожньо.
І раптом усередині щось стиснулося.
— Дивно… — подумала вона. — Чому мені цього так бракує?
Учора його погляд дратував і тривожив.
Сьогодні його відсутність чомусь боліла.
Вона не розуміла, чому саме.
Ліора опустила очі до тарілки, але відчуття не зникло. Навпаки — стало гострішим, несподіваним, майже образливим.
Білосніжка тихо заворушилася, ніби відчувши зміну настрою.
— Все гаразд? — запитала Вірона, не відриваючись від розмови.
— Так… — відповіла Ліора після паузи. — Просто задумалась.
Вона не сказала головного.
Що вперше хтось став для неї важливим ще до того, як вона це усвідомила.
І що байдужість може бути небезпечнішою за будь-який погляд.