За дверима не було залу. Був ліс. Тихий, світлий, наповнений м’яким сяйвом. Магія тут не тиснула — вона огортала. Ліора йшла вперед, слухаючи власне дихання. — Я тут, — сказала вона вголос. — Я готова. Світло згустилося. І з-поміж дерев вийшла маленька білосніжна лисиця. Вона була зовсім крихітна, з пухнастим хвостом і очима, в яких відбивалося щось давнє й мудре. Лисиця підійшла й сіла біля ніг Ліори. — Ти… мій фамільяр? — прошепотіла вона. Лисиця торкнулася її руки носом. Коли Ліора вийшла з інших дверей, усі побачили її не саму. Білосніжна лисиця гордо йшла поруч. Академія зробила свій вибір. І цього разу — без помилки.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
