Між двома тілами

Розділ 11. Ті, кого обрала брама

Коли Ліора ступила за ворота Академії, світ ніби розкрився.
Внутрішній двір був величезний — тераси з білого каменю, сходи, що вели в різні боки, і десятки, сотні юнаків та дівчат. Вони були дуже різні.
Одні — в дорогих мантіях, із коштовними застібками та впевненими усмішками тих, хто звик, що світ їм винен.
Інші — в простому одязі, подекуди з латками, з настороженими поглядами.
Були й ті, хто виглядав «посередньо» — не бідно, не розкішно, але з гідністю.
Магія відчувалася в кожному. У когось — яскрава й неспокійна, у когось — тиха, глибока.
Ірина дивилася на них і раптом усвідомила:
назад шляху немає.
Ірина — це минуле.
Ліора — це теперішнє.
— Відтепер я Ліора, — тихо сказала вона сама собі. — І просто житиму далі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше