Коли Ліора ступила за ворота Академії, світ ніби розкрився. Внутрішній двір був величезний — тераси з білого каменю, сходи, що вели в різні боки, і десятки, сотні юнаків та дівчат. Вони були дуже різні. Одні — в дорогих мантіях, із коштовними застібками та впевненими усмішками тих, хто звик, що світ їм винен. Інші — в простому одязі, подекуди з латками, з настороженими поглядами. Були й ті, хто виглядав «посередньо» — не бідно, не розкішно, але з гідністю. Магія відчувалася в кожному. У когось — яскрава й неспокійна, у когось — тиха, глибока. Ірина дивилася на них і раптом усвідомила: назад шляху немає. Ірина — це минуле. Ліора — це теперішнє. — Відтепер я Ліора, — тихо сказала вона сама собі. — І просто житиму далі.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.