Між двома тілами

Розділ 9. Дорога без тривоги

Ірина — або Ліора, як її знали в цьому світі, — вирушила в дорогу разом із торговим караваном.
Маель наполягла на цьому.
— Той, хто йде сам, привертає увагу, — сказала вона. — А ти ще не готова, щоб на тебе дивилися.
Караван рухався повільно й розмірено. Возами керували люди, які бачили більше доріг, ніж власних домівок. Вночі вони розпалювали вогнища, варили густі супи й розповідали історії — прості, без магії й пророцтв.
Подорож була спокійною.
Ірина дивувалася цьому. Вона чекала нападу, знаків, болю — але отримала тишу. Ніби сам світ давав їй час звикнути до майбутнього.
Вона сиділа біля вогню, слухала й училася: як не видавати своєї сили, як дихати рівно, як бути частиною натовпу.
І магія слухалася.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше