Ірина — або Ліора, як її знали в цьому світі, — вирушила в дорогу разом із торговим караваном. Маель наполягла на цьому. — Той, хто йде сам, привертає увагу, — сказала вона. — А ти ще не готова, щоб на тебе дивилися. Караван рухався повільно й розмірено. Возами керували люди, які бачили більше доріг, ніж власних домівок. Вночі вони розпалювали вогнища, варили густі супи й розповідали історії — прості, без магії й пророцтв. Подорож була спокійною. Ірина дивувалася цьому. Вона чекала нападу, знаків, болю — але отримала тишу. Ніби сам світ давав їй час звикнути до майбутнього. Вона сиділа біля вогню, слухала й училася: як не видавати своєї сили, як дихати рівно, як бути частиною натовпу. І магія слухалася.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.