Коли Ірина отямилася вдруге, вона вже не була серед чужих людей і шепоту страху. Навколо пахло сушеними травами, медом і димом з каміна. Будинок стояв на самому краю селища Лузьєн, там, де стежка губилася серед пагорбів, а ліс починав говорити власним голосом. Саме тут її знайшла травниця. Її звали Маель. Маель була старою лише на вигляд. Її очі світилися спокоєм людини, яка бачила занадто багато, щоб боятися. Вона не ставила зайвих питань. Не запитувала, звідки Ірина і чому її душа звучить інакше, ніж тіло. — Душі мандрівні рідко приходять просто так, — сказала вона тоді. — Світ кличе лише тих, хто здатен витримати.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
