Між двома тілами

Розділ 2. Чуже дихання

Вона прокинулася від того, що не могла дихати так, як звикла.
Груди підіймалися інакше. Руки були… тоншими. Легшими.
— Вона жива! — хтось вигукнув чужою мовою, але Іра розуміла кожне слово.
Вона розплющила очі.
Над нею схилилося дерев’яне склепіння, прикрашене дивними символами. Повітря пахло травами й димом. А в дзеркалі, що стояло біля ліжка, вона побачила не себе.
Дівчина з таким самим чорнобілим волоссям.
Тими самими зеленими очима.
Але — інше обличчя. Інше тіло.
— Ліора… — прошепотів хтось.
Іра зрозуміла страшну правду:
вона більше не у своєму світі. І не у своєму тілі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше