Глава 16. Ультиматум

Глава 16. Ультиматум

Вони не дали йому часу оговтатись.
Наступного ранку на телефон прийшло повідомлення від батька:
«Будь удома о дев’ятій. Розмова без емоцій.»

Без емоцій — у цій родині це означало без вибору.

Данило прийшов рівно о дев’ятій. Мати сиділа за столом, ідеально зібрана, ніби йшла не на розмову з сином, а на ділову зустріч. Батько — поруч, з папкою документів.

— Ми все обговорили, — почала мати. — І дійшли спільного рішення.

Він мовчав.
Батько відкрив папку й підсунув йому аркуш.
— Це контракт на стажування за кордоном. Шість місяців.
— Я нікуди не їду, — спокійно відповів Данило.

Мати зітхнула.
— Ти поїдеш. Або залишишся без усього.
— Ви знову торгуєтесь мною?
— Ми рятуємо тебе, — різко сказала вона. — Від ганьби. Від помилки. Від цієї дівчини.

Його погляд потемнів.
— Не вимовляй її так.
— Я вимовляю правду, — холодно відповіла мати. — Вона — тимчасова. А ти — наше майбутнє.

Батько нахилився вперед.
— Ми даємо тобі два варіанти.
Перший: ти розриваєш з нею всі контакти, їдеш, повертаєшся іншим — і все залишається, як було.
Другий: ти лишаєшся з нею — і починаєш з нуля. Без нашого прізвища. Без грошей. Без підтримки.

— А якщо я не виберу?
— Тоді ми виберемо за тебе, — твердо сказав батько.

Тиша затягнулась.
Данило дивився на папери, але бачив перед собою зовсім інше:
її усмішку,
її страх,
її довіру.

— Вона не просила в мене нічого, — тихо сказав він. — Жодної копійки. Жодної обіцянки.
— Саме тому вона небезпечна, — відповіла мати. — Бо ти заради неї готовий втратити все.

Він усміхнувся — гірко.
— Ні. Я готовий втратити все заради того, щоб не втратити себе.
Мати різко встала.
— У тебе є тиждень.
— На що?
— Щоб попрощатися. З нею або з нами.

Данило підвівся повільно.
— Я не буду робити вигляд, що цього ультиматуму не було, — сказав він. — Але й не дозволю вам вирішувати, кого мені кохати.
Батько не відповів.

Коли він вийшов з дому, вперше відчув страх. Справжній. Не через гроші. Через те, що кожен його наступний крок може зламати когось, кого він любить.
І цього разу — не лише себе.