Глава 7. Постійний клієнт

Глава 7. Постійний клієнт
Він прийшов наступного вечора. Без пальта, без показності, без поспіху. Просто зайшов і став у чергу, ніби так було завжди.
Марта помітила його одразу. І одразу ж відчула, як напружились плечі.
Ні. Тільки не це.
— Що з тобою? — нахилилась колега.
— Нічого, — коротко відповіла Марта. — Працюю.
Він підійшов до каси тоді, коли вона була вільна. Не посміхався. Не провокував.
— Американо, — сказав спокійно. — Без цукру.
Вона кивнула, не дивлячись на нього.
— З собою чи тут?
— Тут.
Все. Жодного зайвого слова.
Вона приготувала каву так, як завжди. Рухи точні, вивірені. Поставила чашку на стійку.
— Дякую, — сказав він.
І пішов до столика біля вікна. Того самого.
Марта відпустила повітря, яке тримала в легенях.
Він сидів тихо. Не дивився постійно. Не заважав. Просто був. Читав щось у телефоні, інколи дивився у вікно. Пив повільно.
Наступного дня — знову.
І ще раз.
Завжди одна й та сама кава. Завжди один і той самий столик. Завжди в той самий час.
— У тебе з’явився фанат, — пожартувала колега.
— Не вигадуй, — сухо сказала Марта.
Але вона помічала. Як він приходить рівно о сьомій. Як залишає чайові, не дивлячись їй у вічі. Як ніколи не затримує її розмовами.
Він не переходив меж.
І саме це дратувало найбільше.
Одного вечора кафе було переповнене. Черга тягнулася до дверей, кавомашина гуділа, руки боліли. Марта випадково переплутала замовлення й поставила перед ним капучино.
Вона помітила це за секунду.
— Вибачте, — швидко сказала вона, забираючи чашку. — Зараз перероблю.
— Нічого, — спокійно відповів він. — Я почекаю.
Вона підняла очі. Він дивився не докірливо. Терпляче.
— Ви ж не п’єте з молоком, — сказала вона, скоріше констатуючи.
— Інколи можна зробити виняток, — відповів він. — Якщо день важкий.
Марта затримала погляд трохи довше, ніж хотіла.
— Американо буде за хвилину, — сказала вона тихо.
Коли він пішов, вона помітила, що він не залишив чайових. Вперше.
Замість цього на серветці було написано:
«Дякую за чесну каву».
Марта зім’яла серветку й сховала в кишеню фартуха.
Вона не усміхнулася.
Але чомусь того вечора їй стало трохи тепліше.