Тіньовий Світ затих перед грізною бурею магії. Ліна стояла поруч із Рейвіном, їхні долоні зчеплені, а погляди спрямовані вдалину — там, де з’являлась чорна, що поглинала все навколо, тінь.
— Це вона, — прошепотів Рейвін, — прокляття, що забирає душі моїх близьких.
Вона відчула, як її серце стискається від страху, але й від рішучості.
— Ми не віддамо їй ні кроку, — твердо сказала Ліна.
Вони разом кинулися в бій. Магія світла й темряви зливалася у шалений танець сили. Кожен промінь Ліни розсіював тіні, а кожен спалах вогню Рейвіна палив прокляття.
Але прокляття не було легким ворогом — воно впивалося у їхні слабкості, нагадувало про страхи і сумніви.
— Ліно, довірся мені, — крикнув Рейвін, коли магічна хвиля їх майже розлучила.
Вона подивилась йому в очі і зрозуміла: більше ніж страх їх пов’язує. Вона відчула, як їхні серця б’ються в унісон.
— Разом, — промовила вона, і їхні руки спалахнули яскравим світлом.
Ця сила розірвала прокляття. Тіні розтанули, і світ Тіньового Світу засяяв чистотою.
Вони стояли, виснажені, але переможені не були.
Рейвін тихо усміхнувся і притягнув Ліну до себе.
— Ти не просто моя надія, — сказав він, — ти моє майбутнє.
Вона відчула, як його губи торкнулися її чола, і в цей момент знала — навіть у найтемніші часи любов світить яскравіше за будь-яку магію.
#5710 в Любовні романи
#1339 в Короткий любовний роман
#1451 в Любовне фентезі
Відредаговано: 08.10.2025