Глава 13

 Прокинувшись з ранку, Анна солодко потягнулася на ліжку. Після пережитого, сон був, як бальзам.

 Насупилась. Сон і правда пішов мені на користь.Нема того гнітючого тиску і болю. Голова, як на подив, ясна і чиста. З вікна на мене світили промені ранкового сонечка, сповіщаючи про те, що день буде сонячним і ясним. В свідомості промайнули, події вчорашнього дня. Все звалилося на мене так зненацька. Ще з ранку все пішло шкереберть.Ця провірка на магію. 

 В мене по тілу пішли мурашки ,а волосся стало дибки, страх закрився зовсім близько, а все через той голос, що гіпнотизував, заворожував і підкорював.

 - Цікаво! Хтось , крім мене, ще чув його?

 Анна відігнала навязливі думки, які лізли.

Ще ці призирвливі погляди викладачів. Розглядали мене ,ніби я  якась ніщинка ,яка щось їм, панам ,вина. Яж ледь не загинула від рук одної ненормальної панянки, яка по самісінькі вуха закохана у ректора . То нехай і тримає його на прив'язі. Чим подальше від мене... Потрібно буде у когось дізнатися, як почуває себе ця графиня. Я ж ледь її не прикінчила. Хто ж міг знати ,що у мене така потужна, магія. І вона  захистить мене таким чином, що забере у бідолахи ,майже усю ману.

  - Та в кого спитати? У когось з викладачів, чи самого ректора?

 Щоки налилися червоною краскою. Я згадала усе. До самої малісінької деталі. Те, що відбулося між мною і ректором.

 - Ох божечки... Як стидно то. - прикрила лице руками. Серце закалатало шаленим ритмом.

 На обличчі з'явилася усмішка, яка тут же зникла.

 - Діма. -  заскриготіла зубами від злості на саму себе, очі наповнилися сльозами. 

Як так вийшло ,що я забула про найдорожчу кохану мені людину і піддалася спокусі. Я така зла, що ніяк не можу розібратися у своїх почуттях. Та ще ця мітка проклята. Он красується і світиться на моїй руці. 

  - Це якийсь жах. І як мені приховати її? Яж не зможу так ходити на пари. Усі відразу все зрозуміють.

 Задумалась. 

 -  Можливо ,варто спробувати її якось замаскувати. Але як? 

 Не встигла я подумати, як малюнок засвітився яскравим світлом і зник.

 - Так би зразу.

 Вигідна ця штука магія хоть в чомусь.  Звісно прибрати повністю мітку ніяк не вийде, я досі її відчуваю, а от приховати, саме рас. Хоч можна позбудуся зайвих питань і балачок.

 На серці було сумно.Прислухалася до себе. На подив , я зрозуміла, що не відчуваю тої тяги до свого чоловіка, як раніше. 

 - Дивно! Чому?

 Заплющивши очі, намагалася згадати  риси обличчя Дмитра. У мене не виходило. Ніби пилина якась. Усе розмите і не зрозуміле. На томість ,промальовувалися інші риси обличчя . Обличчя ректора, його запах ,досі відчувався на тілі, а губи були припухшими від ненаситних поцілунків. Його міцні обійми і гарячі руки.Бажання хвилею прокотилося по всьому тілу, я закусила нижню губу, щоб не застогнати.

 - Ні ні ні.- швидко піднявшись з ліжка.

 -  Потрібно прийняти ванну і охолонути.

 Часу до початку уроків було не багато.Але насолодитися ваною у мене декілька хвилин  вистачить. Вода просто супер.

 -  Цікаво, як вони нагрівають її, що вона завжди тепла? Мабуть якась магія.- відкинула голову назад і видихнула.

 Трохи допомогло. Вода завжди допомагала зняти напругу і рослабитись. Шкода ,що часу у мене не багато.Потрібно зібратися і підготуватися. Ліниво вилізла із ваної. Яке було моє здивування, коли я побачила,що все необхідне мені на сьогодні вже давно приготовлене. Книги і магічні предмети ,які потрібні для навчання зібрані в невелику сумку , через плече. А одяг ,попрасований і вкомплектований по погоді, лежав на кріслі. Усмішка торкнулася моїх вуст. Це мабуть Белла постаралася. Потрібно буде подякувати їй за турботу і допомогу. На столику лежав розклад уроків. 

 - Потрібно вдягатися. - в животі завурчало.

 Захотілося їсти. Воно і не дивно, я вчора тільки снідала, сил на вечерю не було. Похапцем одягаючись ,розмірковувала, як мені бути далі. Повернутися додому у мене не вийде і я навіть не знаю як це зробити. Все ,що мені залишається, це танцювати під дудочку цього світу і стати сильною. Чомусь, мені здається , що мені прийдеться ох і не легко. Я не здамся. Не з тих, хто кидає роботу на половині шляху. А там ,можливо і вдасця знайти рішення,як повернутися додому. 

 Закінчивши одягатися, Анна подивилася на своє відображення в дзеркало. На неї дивилася впевнена у собі тендітна дівчина.

 - Дивно. - задумалася.

 - Я за усім цим і не замітила, що щось в мені змінилося. - зосереджено.

 Відображення мені подобалося. Форма була по фігурі і  підкреслювала її. Але ,щось мене бентежило. 

 - Не можу зрозуміти. Що не так! - дівчина підійшла до дзеркала ближче і торкнулася лодонею до нього.

  - Що не так? Якесь дивне відчуття -  розглядаючи своє відображення.

 Дивлячись  ,ніяк не могла зрозуміти, що мене бентежить. 

 - Ніби я. А ніби і не я.- примружилась.

 Щось у мені змінилося. Очі ,погляд - ніби той самий. Однак! Є ледь помітні відмінності. Побачити їх не так легко. І розрізнити ,зміг би лише той, хто добре мене знає. Відтінок волосся ,ніби став світлішим. У мене колір насиченого темного шоколаду, а тут. Відтінок світліший і саме волосся спадало хвилеподібним каскадом. У мене з роду не було кудрів, завжди пряме , без жодного завиву. Саме обличчя кругле ,а тут злегка витягнуте, тай фігура стрункіша.

 - Можли я себе накручую.

 З роздумів Анну відірвав стукіт у двері.

 Від несподіванки ,я підскочила на місці, як лякливий заєць.

 - Х-хто там? - підходячи до дверей.

 - Міс Анно! Це я .Белла.

 З полегшенням відчинила двері.

 - Доброго ранку  Белла. - усміхнулася дівчині.

 - Доброго. - усміхнулася у відповідь.

 - Я прийшла ,щоб провести вас, міс Анно, на уроки. У нас так і не було можливості зробити екскурсію і показати вам усе тут.

 - Можна просто Анна. Миж наче домовилися, що на ти?

 - Ооо- здивовано.

 - Так ,звісно. - злегка розгублено.