Глава 12

 В двері постукали. На порозі з'явилася міс Бела.

 - Пане ректоре! Дівчина добралася до кімнати і відпочиває. Усе, що необхідне для навчання, було доставлено у кімнату міс Анни. Будуть ще якісь доручення?

 - Дякую міс Белла. Ви можете бути вільною на сьогодні. - сухо відповів чоловік.

 Дівчина подивилася на ректора примруживши очі. 

 - На все добре пане ректоре. - поклонилася,  і  зачинила за собою двері.

 Кімната погрузилася у темряву. Вже давно настала глибока ніч. Я стояв біля вікна і пильно дивився кудись далеко . У голову лізли усілякі думки. Потрібно усе добре обміркувати. 

 Джеймс важко видихнув і потер переносицю. 

 -  Он як все закрутилося. - він усміхнувся.

 Хотілося просто поговорити і пояснити дівчині ,якось заспокоїти, підготувати і допомогти, а на томість , як тільки зайшов до кабінету, так і втратив розум. Її сердите обличчя здавалося таким милим. Анна була в гніві, а я ,як останній бовдур дивився на неї і не міг намилуватися. Ноги самі несли мене до неї. Крок, ще один. І ось я так близько ,що можна відчути її чаруючий аромат. Боги! Як вона пахне.

 Джеймс прикрив очі і поринув у спогади.

  - Не зміг втриматись. Поцілував її. - вашко видихнув.

 Це було просто неймовірно, я не міг насититись нею. Я бажав її. Бажав так сильно, що в голові все затуманилось. На мить, я злякався. Подумав, що цим тільки відштовхну її від себе. Що дівчина злякається мого напору і відштовхне мене. На томість... Вона відповіла взаємністю. Спочатку не впевнено, наче розмірковуючи ,чи правильно чинить, а потім відалась мені. Тільки я це зрозумів, голову мені знесло остаточно. В паху вже давно було тісно і бажання рвалося на зовні. Мені хотілося володіти нею знову і знову. Кохати її так сильно, щоб вона не могла думати більше ні про що ,окрім мене. Чути на її вустах стони , бажання і моє ім'я. Наповнити її до самісіньких країв, проникаючи все глибше і глибше.

 - Боже! Це все не нормально.- Джеймс зярошив своє волосся.

 Її шкіра така ніжна на дотик, немов шовк і запах, такий звабливий і чаруючий. Запах ранкової роси на пелюстках троянд. У кабінеті досі чути відлуння дівчини, а губи не забули її смак. Я і не міг подумати ,що можу так сильно когось бажати. Її стони ,рвали дах. Я був готовий взяти її тут і зарас. Проникнути в глиб і розтворитися в ній. Цілунків вже було замало, я бажав, щоб ми стали одним цілив і усім своїм яством показував дівчині це. І вона була не проти. Наші мітки активувалися і це цьому доказ. Анна бажала мене так само, як я її. Однак... Я ніяк не міг подумати ,що активація мітки послугує тим, що зніме блок і дасть доступ до її спогадів. Те, що у пориві пристрасті, вона промовила ім'я свого чоловіка , було немов ляпас. Я бажав ,щоб вона промовляла тільки моє ім'я, бажала тільки мене. Я відсторонився від неї. Краще б я цього не робив. Те як мінявся вираз її обличчя, освідомлюючи усе, що з нею трапилося, усе що я зробив. Її погляд, сповнений ненависті і непорозуміння, болем відалося в серці. Хотілося обійняти ,заспокоїти і все пояснити.

 Джеймс знову подивився у даль темряви, скрізь вікно.

   Вона мене мабуть не навидить. Завдяки мітці , я відчуваю це. А ще, я відчуваю, що вона небайдужа до мене. Тому ,сподіваюся, Анна пробачить і зрозуміє. Їй потрібно дати трохи часу, щоб усе обміркувати. А я зможу трішки зачекати? Чи зможу придавлюватитте бажання ? Потрібно докласти чи мало зусиль, щоб не відвернути дівчину від себе.

 Погляд упав на запястя, де  красувалася подружня мітка. 

 - Тепер ти моя Анно. Тільки моя. І я зроблю усе ,щоб ти була у безпеці . Навіть ціною свого життя. Я зроблю усе, щоб ти була щаслива поруч зімною. Тільки не відштовхуй мене. Дай нам шанс бути щасливими.

 За роздумами , Джеймс і не помітив, що почало сіріти. Ранок вступав у свої володіння.

 - Як давно я не бачив схід сонця. 

 Він так і не зміг зімкнути очей, а сьогодні було чимало запланованих справ. Потрібно підготувати дітей до будь якого випадку. Чи буде війна? Сподіваюся до цього не дійде і ми знайдемо рішення.

 У кімнаті засвітилася маленька кулька і зависла перед ректором.

 - І кому приспічило турбувати мене у такий час?

 Махнув рукою і активував послання. Почувся голос цілителя з лазарету.

 - Доброго ранку пане ректоре. Вибачаюсь ,що так рано. Но ви просили повідомити, коли прийде до тями міс графиня Елуїза. 

 Джеймс розвіяв повідомлення.

 - Саме вчасно. Потрібно серйозно поговорити з графинею і поставити все на свої місця. Вона далеко зайшла.

 Взяв піджак . Накинув його на плечі і застосував побутову магію, щоб привести себе в належний вигляд. Направився до лазарету, тільки у самісіньких дверях зупинився і ще рас обвів кабінет поглядом. Глибоко вдихнув , ловлячи залишки запаху Анни. Вашко видихнув.

 - Потрібно зосередитись.- вийшов і зачинив за собою двері.

 Академія, ще спала. В такий час могли ходити тільки викладачі і де не де старости груп. Швидким кроком направився до палати, де знаходилася графиня. Вона сиділа на ліжку і про щось говорила з цілителем. Запримітивши мене , розмова затихла. 

 - Вітаю вас пане ректоре. - з поклоном, привітався сивуватий, невеликий зростом чоловік. Він був одним з найкращих і найсильніших цілителів в нашому королівстві. Бен добре постарався і прийняв усі міри, що до графині. В цьому він був найкращий. Його старий друг завжди знав, що робити в тій чи іншій ситуації. А у випадку з графинею, потрібно було діяти як найшвидше, щоб вана не постраждала. Бо інакше на Анну чекав би сумний кінець. Елуїза дочка графа, а той хоч і старий, але ж має вплив у суспільстві. Тай наш король до нього прихильний.

 - Як графиня?

 - Не хвилюйтеся пане ректоре. Міс графиня Елуїза в повній безпеці. Резерв мани майже відновився. Яб порекомендував би ,ще трохи відпочити і набратися сили. Щоб резерв відновився повністю. Але графиня категорично відмовляється .

 Джеймс похлопав цілителя по плечу.

 - Щиро дякую вам , що змогли так швидко відгукнутися. Я у вас в боргу.