Глава 10

  - Майрі? Цього просто не може бути. Це якийсь абсурд! Це ж - легенда. Казочки для дітей. 

 Джеймс задумчиво подивився на Анну. 

 Дівчина виглядала розгубленою. Звісно, вона, мабуть, добряче налякалася. Ще хвилину назад її ледь не вбила графиня. Мені так сильно захотілося її обійняти, пригорнути до себе і захистити від усього світу. Мотнув головою, відігнав нав'язливі думки. Не зарас, потрібно себе стримувати. Погляд упав на запястя. 

 Крива усмішка торкнулася обличчя Джеймса.

  Як усе повернулося. Я навіть і уявити не міг. Для того ,щоб захистити дівчину і збити зі сліду темряву, довелося покласти свою мітку на Анну. Думав ,що зможу так її захистити. Щось пішло не по плану. Дні проходили ,а дівчина подобалася мені ще більше. Мене тягнуло до неї. Спочатку, подумав, що все це через мітку. Є у них така властивість привертати увагу власника на абонента , якому поставлена ця мітка. А тепер ,він і сам у полоні такої мітки. І як вона могла з'явитися у нього. Можливо тому, що він урятував її. Тепер вони з Анною , так можна сказати, пара. Дивлячись на самий ієрогліф і розпис мітки - істина пара. Навіть смішно якось. Усе своє життя ,я сторонився усього цього. Не гнався знайти ту єдину, яка назначена долею. Просто плив своєю течією. А воно он як закрутилося. 

 Джеймс важко видихнув і примружившись озирнувся.

 Щось не так. Він хотів провірити Анну на наявність сили. А все он як вийшло. Ніхто і не міг подумати , що дівчина виявиться здібною аж на стільки.Це відчувалося. У ній таїлася велика сила.МАЙРА... Невже це і справді так. Стверджувати , що це правда не варто, але і відхиляти цю теорію не варто. Потрібно негайно розібратися у цьому і спробувати захистити її. Якщо його догадки підтвердяться, то дівчину можуть стратити. Подумають ,що вона загроза для нашого світу, а я не можу цього допустити. Навіть, якщо прийдеться піти проти самого короля і бути вигнанцем. Потрібно швидко залагодити цей інцидент з графинею. 

 - Пане Бенедикт. Прошу, негайно віднести графиню Елуїзу до лазарету. Нехай там нададуть їй допомогу і попередять мене ,як вона прийде до тями.

 Маг мовчки кивнув. 

 Джеймс задумчиво провів їх поглядом. Потрібно вмовити графиню, щоб нічого не розповідала і не поскаржилась своєму батькові. Старий граф Олаф так просто не залишить Анну у спокої. Той ,хто образить його дочку, матиме жахливі наслідки. Він і сам не рас говорив про це.

 - Бенджамін ! Прошу ... Ні слова.

Викладач вогняної стихії усе добре розумів. З Джеймсом ,вони друзі з дитинства. І якщо він попросив, це означає ,що ситуація критична і має бути в секреті. Пізніше він сам усе розповість. З графинею на руках , вийшов із зали. На останок, змірявши Анну з ніг до голови, задумчивим поглядом.

  - Граф так просто не залишить цю ситуацію. - мовив містер  Норбект. 

 Його маленькі ,чорні очі блистіли як гудзики і він досі стріпував з себе весь хлам і мусора після інциденту.

 - З цим я розберуся трохи пізніше. А зарас... - Джеймс глянув на Анну.

 Дівчина стояла бліда як стіна. Її очі були великими і наляканими. Ректор підійшов до неї і поклав руку на плече.

 - З вами усе добре?

 - Вона ж не померла? Так? - тримтячими голосом мовила дівчина.

 - Я... Я не хотіла цього. Все сталося так раптово. - оправдовувалася дівчина.

 Джеймс хотів вже був сказати їй, що все буде добре ,що тут немає її вини, але його перебив маг водної стихії, містер Браун.

 - Отже МАЙРІ ! Ви містере ректоре впевнені в цьому? Те ,що ця простолюдина має силу поглинання, не є доказом ,що вона богиня.

 - Я точної відповіді дати вам не можу. Тай і самі ви все бачили на власні очі. - сердито відповів Джеймс.

 - Як у такої простолюдини, могла з'явитися сила богині? Вона ж проста смертна! Та й ,ще з паралелі. - не вгамовувався водник.

 - Цього ніхто не може пояснити. - мовив коротун.

 - Однак. Серед людей все таки зустрічаються ті хто може мати магію. Це рідко ,але такі випадки були. - протираючи, задумчиво,  зелену бороду Норбект, продовжив.

   - Цьому ми самі є свідками. І як ми всі знаємо, майже всі вони мали велику силу.

 Погляд корутуна зупинився на Анні.

 - Однак. Таку велика сила навряд чи з'явилася просто так у звичайної дівчини. - стверджував він.

 - По легенді, сила богині МАЙРІ, була винятковою і неповторною. Вона могла передаватися тільки по жіночій лінії. Від матері до доньки. І в легенді ніде не було сказано, що у богині були діти.

 У залі повисла тиша. Її порушив  Бенджамін, який повернувся з лазарету. Обвівши усіх присутніх поглядом, мовив.

 - Я щось пропустив?

 - Нічого такого, чогоб ви не знали.- з сарказмом бубонів водний маг.

 - Як графиня? - з надією спитала Анна.

 - Цілителі надають їй невідкладну допомогу. Жити буде.

 Маг, вогняної стихії, підійшов до колони і сперся на неї. Руки схрестив на грудях, від цього його м'язи стали ще більшими.

 - Ви , юна міс Анно, добряче потріпали її. - дивлячись на розгублений погляд дівчини усміхнувся.

 - Я....

 - Не переживайте ви так. Жити буде. Цілителі сказали, що було потрачено багато мани. Вона ледь не вигоріла. Але слава богам, цього не трапилося. Організм молодий. Тому магія відновиться дуже швидко. - на цих словах Бенджамін підмигнув дівчині.

 Ректор закатав очі. Його старий друг ,як завжди в своєму репертуарі. Не може встояти перед красивою дівчиною. На вигляд він великий, мужній і втілення вогню, якого всі бояться. А на справді балабол. В його роки потрібно бути трохи серйознішим. Він все-таки викладач. Представник факультету вогню.

 - Годі пане Бенжемін. Ви лякаєте і так налякану міс.

 - Та годі вам, пане ректоре, тут і так обстановка не дуже. Хотілося хоч трохи розрядити. А то он. - кивнув в сторону викладача водної стихії.

 - У містера Брауна скоро пар із вух піде. - а сам розреготався.

 Викладач водної стихії і справді був як червоний помідор, здавалося ,що від злості лопне обличчя. З викладачем вогню у них були не самі найкращі відносини. Бенжамін любив покепкувати над колегою і не тільки над ним. Однак тільки містер Браун реагував так бурхливо ,а вогневику, це було на потіху. Як дві різні стихії, так і різні люди. Ніяк не зможуть бути разом пліч опліч. Бенжамін - веселий, як той вогник , мужній і сміливий, що відповідало стихії вогню. І містер Браун - повна протилежність. Завжди впевнений у своїх словах, спокійний, як вода. Ну звісно в тихої води ,омути водяться.