Глава 6

  Такої смачної їжі , я ще не куштувала. Золотистий бульйон зігрівав і надавав сили. Омлет, такий повітряний і легкий, що просто танув у роті , а ковбаски - просто божествені. Неперевершене поєднання смаків і феєрії насолоди. 

 З'ївши усе. До останньої крихти, Анна заплющила очі і відкинулася на м'яку спинку крісла. На вустах з'явилася блаженна посмішка.

 - Господи! Як же це було смачно! Чи голод дався в знаки ,чи щось інше. Але ... Це було так... Так... Що хотілося плакати, сміятися і танцювати одночасно.

 Посидівши ,ще трохи і посміхаючись ,як та дура, дівчина згадала, що вона не сама.Посмішка зникла. Розплющивши очі. Подивилася на чоловіка, який весь час ,тихо сидів навпроти і пристально дивився на неї. Анна зміряла його, поглядом ,з ніг до голови. 

 А цей чоловік привабливий! Високий, правильні риси обличчя, темне,довге, волосся ,яке акуратно зібране у хвіст. Широкі плечі. Вдягнений у чорні приталені брюки, темнобордова сорочка ,тільки підкреслювала його рельєфне тіло. Він не був качком, все в міру. На вигляд йому даси десь років тридцять , не більше.Від чоловіка йшла сильна аура, ака давила і змушувала підкоритися. 

 Мимоволі погляд упав на верх сорочки,де було розтібнуто декілька гудзиків. Анна згадала, що ще недавно її руки були на його грудях. Щоки загорілися самі собою. Щоб хоч трохи відволіктися від нав'язливих думок, дівчина почала оглядати кімнату.

  Простий інтер'єр. Посередині кімнати стояв масивний стіл, невеликий хаос на ньому, свідчив, що людина дуже занята. Багато паперу, якихось документів і усіляких ,незрозумілих , дрібничок. Великий стелаж ,на всю стіну, повністю забитий книжками. Книги були скрізь. Хазяїн цієї кімнати мабуть любить читати. Пару м'яких крісел, буфет, камін. Все було підібрано зі смаком і багато ,що могло розповісти про свого власника. 

 Думки Анни перервав голос.

 - У вас . Міс Анно. Мабуть є чимало питань! Часу у мене не багато. Тому постараюсь відповісти на них усі.

 Дівчина прищурила очі. 

 - Звідки ви знаєте моє ім'я?

 - Мені багато відомо про вас .

 - То може ви все-таки ,щось мені поясните? На сам перед ... Хто ви? І де це я ,знаходжусь? Як взагалі я сюди потрапила?  І чому я нічого не можу згадати? - питання лилися мов рікою .

 Анна чекала відповіді. Чоловік потер рукою переносицю, розмірковуючи ,як правильно підібрати слова.

 - Насамперед. Дозвольте приставитись. Мене звати Джеймс Грабовський. Я ректор академії " Чотирьох стихій", в якій ви зарас знаходитесь.

 - Що це за академія? Я ніколи про неї не чула?

 - Ви і не могли про неї чути... Міс Анно! Історія дуже заплутана. Ми і самі не можемо ,поки що, розібратися в ній. На це потрібен час...

 - Я нічого не розумію. 

 - Ви знаходитесь в іншому світі. - погляд Джеймса впав на дівчину, де на обличчі читалися розгубленість. Він продовжив.

 - Постарайтеся мене зрозуміти і прийняти мої слова серйозно.

- Є два світи... Ваш - де ви проживаєте. Світ людей ,де майже немає магії. Світ більш розвинений технічно, ніш духовно. І наш. Світ сповнений магії і духовності. Існує легенда:

 Колись існув єдиний всесвіт. Світ де люди і маги жили воєдино. Рука об руку , допомагаючи один одному.Час ішов, і між людьми і магами почала рости прірва. Люди боялися нас. Вважали небезпечними. Маги, все ж намагалися заспокоїти народ... Крім одного... Верховний, чорний маг .Він вважав людей не достойними і жалюгідними, які не мають права існувати.Для цього він вбив одну дівчину, яка була простолюдинкою. Безневинне дитя. Яка не мала ані краплі  магії, але була необхідна для проведення одного  ритуалу. Цей ритуал мав знищити весь люд і поглинути їхні душі у пітьму. Від цього він став би найсильнішим. Сила була така потужна, що можна було зрівняти з божественною.У нього майже все вийшло, ще трішки і було запізно.  Якби не п'ятірка світлих магів. Вони зупинили верховного мага. Принаймні ,вони так думали. Дівчину нажаль врятувати не вдалося. Пітьма поглинула її і привела ритуал в дію. Скрізь був хаос, все поглинало чорною млою і не мало зворотньої дії. Але не так сталося, як гадалося. Планам чорного мага не судилося здійснитися. Отримавши силу, він не отримав бажаного. Кажуть розбита горем матір дівчини була в такому горі, що прокляла мага. Не маючи ані грама магії , її слова болю мали таку силу, що були почуті богами. І вони втрутилися.  Перетворився мага на ніщо. Тьму - яка поглинала все на своєму шляху. Щоб хоч якось захистити наш Всесвіт. Боги роз'єднали його. Світ людей опинився по одну сторону. Світ магів по другу. А мага, який обернувся на ніщо, замкнули між двома світами. Тепер він був приречений на вічне блукання . Бути бар'єром , який тримав рівновагу. Ось вже декілька століть все було добре. До нещодавніх подій. Бар'єр почав ,якимось чином слабшати. Темрява час від часу почала просочуватися в обидва світи, порушуючи баланс рівноваги, утворюючи портали. Є ймовірність ,що ви, міс Анно, і потрапили в один із них і опинилися тут.

  Те ,що Анна була в шоці, це ще легко сказати. Вона дивилася на ректора, як на божевільного ,який ніс усіляку маячню. Не стримуючи сміх, вона розреготалася. 

 - Ха-ха-ха. Такої нісенітниці я ще не чула. Магія! Я не вірю у магію! Її просто не існує.

 Джеймс спокійно поглянув на неї. Він виставив руку вперед. І на Лондоні з'явився шар полум'я.Анна злякалася.

 - Це що? Фокус?.

 - Це магія! Ви в повному праві не вірити мені, але це є факт. Вона існує. У вашому світі ,також буває прояв магії. Відголоски її дуже слабкі . Але вони є.

 - Це якась нісенітниця. - Анна замахала головою - Цього не може бути!... Тобто... Ви хочете сказати,що я якимось чином потрапила в інший світ і тут є магія?

 - Саме так.

 - Але . Чому я нічого не пам'ятаю? Це мабуть якийсь розіграш. Я на якомусь шоу і мене скрісь знімають камери.

 - Ви повинні в це повірити. Це ніякий не розіграш. За пам'ять не хвилюйтеся . Вона скоро повернеться. Не відразу - поступово. Для цього потрібно буде попрацювати.