Глава 2

   Закривши за чоловіком двері, Анна важко зітхнула. Цей тиждень був для неї дуже важким. В єдиний вихідний, вона хотіла провести з Дмитрієм на одинці.

  Її погляд впав на своє відображення в дзеркалі. На неї дивилася стомлена ,з койоженим волоссям, невисока дівчина. Волося в Анни було довге,темного кольору. Шкіра біла і шовковиста на дотик. Обличчя кругле, великі сірі очі, прямий ніс і пухкі губи. Струнка дівчина ,була доволі привабливою з тонкою талією і пишними формами.

  - Ну і вигляд у тебе Анно. Дівчина посміхнулась собі в дзеркало. 

  Все б нічого, просто втома. Потрібно лише відпочити і набратися сил, але не в тому річ. Останній місяць спати стало просто нестерпно. Дивні сни , які почались снитися Анні, все більше лякали її. Вона хотіла поговорити про це з чоловіком, але ніяк не наважувалась. Вона боялася, що Дмитро не зрозуміє її. 

  Все почалося з того дня, коли вона знайшла кота. Швидше за все ,це він її знайшов. Ще з дитинства Анна мріяла про пухнастика. Але батьки не дозволяли ,тай у батька була страшна алергія на тварин. То коли дівчина виросла. Мрія про свою власну тваринку не покидала її. 

 В ту фатальну ніч, була сильна злива. Небо розривало від грохоту і спалахів блискавок. Анна затрималась на роботі. Вона працювала офіціанткою в чудовому ресторані в центрі міста "Водограй". В ту зміну довелося важко. Був корпоратив у чиновника, багато гостей і впливових людей. Тож веселощі у них були допізна. Тай ще погода розбушувалась не на жарт. Тож Анні довелося добиратися додому вже за північ. Дмитро хотів забрати дружину. Але Анна категорично відмовилась. Тим паче що жили вони через дорогу від кафе. Всього лише п'ять хвилин і вона в дома.

  Дівчина мала переходити дорогу. Як звідки не візьмись , щось стрибнуло на неї і повалило на землю. І в туж хвилину пролетіла чорна машина, на великій швидкості. Анна була в ступорі. Вона не могла не то що закричати, дівчина навіть злякатися не встигла. Її погляд впав на свого рятівника. На ній сидів і пильно дивився в вічі доволі масивний чорний кіт. Очі в нього були яскравими ,бірюзового коліру з легким сяйвом по колу. Дівчина зловила себе на думці, що ніколи не бачила таких очей. Але ворожими вони не були. Навпаки ,заспокоювали.

Піднявшись і якось трішки привевши себе в належний вигляд , хоч це було важко. Дівчина зрозуміла ,що з нею трапилось. І якби не пухнастик, Анна ,напевно, була уже мертвою. Тим паче ,що через зливу нічого не було видно. А водій навіть фар не включив.

 Що дівчина була в шоці то мало що сказати. Подивившись на свого ратівника. Вона вирішила ,що це доля. Взявши його на руки, пильно подивилась на нього. Кіт продовжував дивитись на неї . Анні здалося, що його нереально гарні очі , дивляться прямо в душу.

  - Чій же ти ?  Прошепотіла дівчина. І де твій господар?

  - Мяяяв. Кіт притулився до дівчини і замуркотів.

  - Який же ти милий. Ходімо до дому , а там вирішимо, що з тобою робити. Анна погладила пухнастика.

  -Тим паче, ти мій рятівник! Я не можу свого героя залишити на вулиці без подяки.

  Відчинивши двері до квартири, Анна зітхнула з полегшенням.

  - Чому так довго?

 З вітальні почувся стурбований голос чоловіка. 

  - Я дзвонив тобі разів сто. Ти мене налякала. 

Пильно подивившись на дружину. Погляд впав на вусатого.

  - А це хто?

  Дівчина подивилася на свого рятівника. І вирішила не розповідати хлопцеві усієї правди, що з нею трапилося. Знаючи його характер. Він би одразу викликав швидку і копів.

   -Можна ми його залишено? Він такий милий. 

Чоловік повільно підійшов до дружини і поцілував її в чоло.

 - Ти вся промокла і тремтиш. Давай ми тебе спочатку переодінемо і накормимо. Тим паче я приготував твоє улюблене рагу.

 Дівчина пустила кота на підлогу, а сама обняла чоловіка за шию прошепотіла в вуста.

 - Ти  знаєш, що ти в мене найкращий чоловік на світі!

  - Знаю. Усміхнувся Дмитро. -Ти мені постійно це кажеш.

  - Бо це так і є . Мені з тобою дуже повезло.

 - Годі. Я вже зашарівся. Ходімо ! Вечеря стигне. Тебе потрібно зігріти. Ще не хватало ,щоб ти захворіла.

 Анна попленталась в ванну кімнату. Їй хотілось як найшвидше скинути весь одяг і прийняти гарячий душ, щоб змити всю ту напругу і привести думки до ладу. Як тільки вода торкнулася до її тіла, дівчина вдихнула з полегшенням і заплющила очі, насолоджуючись струєю теплої води.

  - Ну і день. Видихнула дівчина.

Закінчивши з душем. Анна накинула теплий, махровий, халат , взулаля теплі ,улюблені кімнатні капці зайчиками і вийшла до чоловіка . На кухні панувала гармонія і затишок.  В повітрі пахло тушкованим рагу і прянощами. На столі вже все було готове і парувало чудовими пахощами, наганяючи апетит. В Анни  відразу забуркотіло в животі і рот наповнився слиною. Вона і не замітила ,як встигла проголодатися. Адже за весь день майже нічого не їла.Дмитро щось нарізав на досточці і при цьому пританцьовуючи бормотів якусь пісню собі під ніс. Дівчина усміхнулась.

  - Як чудово пахне. Я така голодна, що готова з'їсти слона.

  - Слона не обіцяю. Але є запечена курочка, рагу і варена картопля .

 - Звучить дуже смачно. Буду все.

  Після ситної вечері ,Анну потягнуло на сон. 

 - Дякую коханий. Все було дуууже смачно.

 - Радий ,що тобі сподобалося. 

Погляд чоловіка впав на кота. Той сидів собі біля каміна ,з заплющеними очима, злегка подьоргуючи хвостом , прислухаючись до навколишнього середовища.

 -Ну то де ти знайшла цього велетння? Як для кота, ,він занадто великий!

 Дівчина ліниво повернула голову в сторону пухнастика. Її чоловік мав рацію. Як для кота ,він мав занадто великий розмір. Спочатку вона навіть і не замітила цього. Можливо дався в знаки стрес. Але Анна хотіла його залишити собі.

 - Я зустріла його на вулиці. Він ледь не зніс мене з ніг. Мені стало шкода його і я забрала його з собою. Тимпаче на вулиці лє як із відра.

- Я то не проти . А якщо у нього є господар? Анно! Ти ж розумієш, що його прийдеться відати?