Розділ 29

Розділ 29

— А що саме вам дісталося від Мандрівників?

— Пройшло стільки часу... Важко сказати. Напевно, мабуть, тільки про пару речей. Не викликає сумніву, що працювати з усією аурою одразу — це точно від них.

Володимир пам'ятав, як його в цьому світі вразило саме це вміння. Він уже передав Марині все, що знав. І зараз у тій реальності теж опановують цю науку.

Використовувати, наприклад, для захисту замість тисяч дрібних накопичувачів, як раніше, всього один, хай і значно більший, — дорогого варте.

Відновлення організму за зліпком аури?

До цього моменту там просто не було цілительських амулетів. Максимум — такі, що просто насичували поранене місце енергією. А це зовсім різні рівні впливу.

Не погодитися з важливістю таких знань Володимир не міг.

А Сірий тим часом продовжував:

— Ну і, звичайно, портали.

Володимир аж завмер.

Портали. Перше питання після подяки драконам, про яке він колись хотів у них дізнатися.

— Ти кажеш — портали? Я так і не зміг розібратися, як саме вони працюють. Хоча й користувався декілька разів цією послугою, але хто ж дозволить там затримуватися, щоб детально розібратися, як працюють портальні арки...

Сірий розсміявся.

— Не має значення, був у тебе час на це чи ні. Шансів повністю зрозуміти їхню роботу все одно не було.

— Артефакти входу та виходу не те щоб надто складні.

Володимир погоджувально хитнув головою. Як не намагалися в орденах порталістів зберегти свої таємниці, але час і гроші робили свою справу. А там, де гроші не допомагали, вирішували великі гроші. Деякі записи як сучасних порталістів, так і копії від їхніх попередників до нього потрапили. І як створити якорі входу та виходу, він уже знав.

Але далі завжди було одне й те саме. Ці амулети були пов'язані з іншими, які вже мали зв'язок поміж собою. І от про те, як створювалися і що саме робили останні, нічого не було.

— А от якорі до осередку... Тут на порядки складніше.

— Осередку?

— Так. По суті, це і є те, завдяки чому портали взагалі можливі.

— Ти й сам нещодавно казав, що ноосфера планети сильно схожа на магічну оболонку людини. І ти повністю правий! Тоді подумай сам: якщо є магічна оболонка, то має бути й осередок.

Логіка була беззаперечною, тільки Володимир поки не розумів, що ці знання дають.

— І ось цей осередок планети і є тією точкою, через яку проходить телепортація. Хоча, звісно, називати цей простір, цей план саме точкою буде неправильно. Від Мандрівників ми дізналися, що осередок — це одночасно і точка, стиснута до величин, менших за атом, і водночас уся площа оболонки. Щось, що не належить тій енергетичній площині, яку ми можемо побачити чи відчути. Простір, у якому немає поняття розміру та відстані.

Володимир нарешті зрозумів, чому, попри всі свої можливості, він так і не зміг розгледіти осередок.

— Теорія доволі проста. У портальну арку монтуються артефакти. Перший — це артефакт входу, а якщо потрібно зробити так, щоб портал працював в обидва боки, то ще й виходу. І найголовніше — артефакт, що з'єднує арку з осередком. При цьому в обох арках мають бути артефакти, налаштовані на осередок і один на одного. Тобто для повноцінної портальної пари арок потрібні шість артефактів. Два головних, що з'єднають портали через осередок, і по артефакту входу та виходу на кожній арці.

Сірий задумався.

— Теорію порталів і спосіб знайти осередок планети нам свого часу також надали Мандрівники. Навіть не уявляю, як вони самі до цього дійшли. Навчитися шукати те, чого не існує у вимірах, які можна побачити чи бодай відчути... Цю науку без їхньої допомоги ми навряд чи колись самі опанували б.

— Отже, виходить... Виходить, що вас навчили цього Мандрівники, а ви, у свою чергу, навчили людей.

Володимир подумав про наступне. Володарі навчили людських магів, але, як це часто буває, ті, у свою чергу, замість передати ці знання далі вирішили залишити їх тільки для себе. І от уже багато століть портали були уділом обраних.

— Ні. Жоден із людських магів так і не зміг опанувати закляття пошуку осередку планети. Надто воно багаторівневе, надто складне.

— А...

Володимир хотів запитати, як тоді люди налаштовують портали, але Сірий, добре розуміючи, яким буде наступне запитання, уже почав відповідати на нього.

— Віками ми готували парні артефакти осередку для ваших магів. Щоправда, після катастрофи стосунки між нами та людьми практично зійшли нанівець. І що тепер вони робитимуть, коли старі артефакти зіпсуються, а раніше чи пізніше це обов'язково станеться, не уявляю.

А от Володимир уявляв це собі доволі чітко. Просто людство залишиться без порталів. Він згадав про всі ті арки, що залишилися бездіяльними ще зі старих часів. Але раніше порталісти просто не хотіли цим займатися, а тепер уже й не мали можливості їх відновити.

— Відверто кажучи, — продовжив Сірий, — навіть серед нашого народу закляття пошуку осередку і встановлення на нього якоря теж мало кому давалося. І згодом ставало все тільки гірше. Коли прийшов час готувати ритуал, тих, хто міг налаштуватися на осередок, залишилося менше сотні.

— Розташувати за пару тисяч кілометрів від поверхні амулет було неможливо. Принаймні так, щоб він опинився точно на шляху астероїда. Отже, залишалася виключно безпосередня робота через астральну оболонку.

— Ну а кількість... Розміри порталу вимагали нестандартних рішень. А враховуючи, що арок у небі потрібно було дві... Цієї сотні ледь вистачило. Вижити з усіх, хто це робив, вдалося тільки мені.

— Тобто ти один із тих, хто може налаштовувати портали?

— Я би сказав точніше: не один із тих... А останній. Навіть у нашого народу.

Сірий ненадовго замовк.

— І якщо тобі так цікаві саме портали, за те що ти для нас зробив, я готовий віддячити тобі виготовленням амулетів-якорів осередку. Щоправда, навіть просто створити це закляття потребує чимало часу. А щоб закріпити його в амулеті потрібні десятки повторів. Тож на багато не розраховуй. Три-чотири пари — і то це займе декілька місяців.