Розділ 28

Розділ 28

Наступного разу Сірий попросив розповісти, наскільки далеко у світі Володимира вони встигли просунутися в магії. Мовляв, дещо в його розповіді не сходилося.

Володимир потиснув плечима й розпочав розповідь.

— Там ми не називали це магією. Казали — наука про здібності. А тих, хто її опанував, називали Володіючими. За можливостями працювати з енергіями їх ділили на ранги.

— Перший ранг, до місцевої магії відносити не слід. Це підготовка тіла й свідомості. На першому ранзі опановують медитації, працюють із внутрішніми енергіями, розвивають свідомість.

— Другий ранг — це, по суті, ініціація й початкове опанування роботи із зовнішньою енергією. Тут пробуджується осередок і з'являється магічна оболонка. В межах цього рангу обов'язковою умовою є відкриття другого потоку свідомості та його розвиток. Без цього подальший прогрес практично неможливий.

— Третій ранг — найпоширеніший серед Володіючих. Тут уже починається робота з трансмутаціями, а також відкриття й розвиток третього потоку свідомості. Останнє — справді складний процес, і мало кому вдається повністю з ним впоратися. Тому абсолютна більшість Володіючих і зупиняється у своєму розвитку саме в межах цього рангу.

Володимир зробив коротку паузу.

— Четвертий ранг. Якщо вдалося подолати межу третього, у Володіючого з'являється нова, додаткова оболонка, яка вже не прив'язана до фізичного тіла, але пов'язана з основною магічною оболонкою чи осередком. Із останнім я до кінця ще не розібрався. Цю оболонку ми назвали астральною, а простір, через який вона тримає зв'язок — астралом.

— Ну і, звісно, в межах цього рангу розвивається четвертий потік свідомості.

— П'ятий ранг. Тут уже досягають одиниці. Завдяки астральній оболонці Володіючий отримує деякі можливості від ноосфери на свідомому рівні. Є думка, що ноосфера — це енергетична оболонка Землі, на кшталт магічної оболонки мага. Ну і в межах рангу відбувається розвиток п'ятої паралельної свідомості.

— Шостий ранг. Ми мало що знаємо — лише початок цього рівня. З'являється можливість ділити свою астральну оболонку на стільки частин, наскільки вистачає можливостей свідомості ними керувати. І звісно, намагатися розвинути шостий потік свідомості.

— Далі ми не просунулися. Та й на шостому ранзі робили лише перші кроки.

Володимир знову потиснув плечима.

Десь на середині розповіді дракон, який до цього вже звично лежав поруч, підвівся й почав ходити, раз за разом озираючись на Володимира.

А коли той закінчив, у його голові прозвучало запитання:

— Скільки ти кажеш вивчав магію?

Володимир задумався на мить.

— Тут, мабуть, треба скласти всі мої життя докупи, бо вони продовжували одне одного. І тоді виходить...

— У першому житті я прожив шістдесят дев'ять років, із яких бодай якось користувався здібностями близько сімнадцяти.

— У другому я потрапив у своє тіло у п'ять уже з певними вміннями та знаннями, а загинув у дев'яносто дев'ять. Тобто ще плюс дев'яносто чотири.

— Разом виходить сто шістнадцять років.

Володимир на мить замислився, а потім продовжив:

— Ну і якщо рахувати разом із цим життям, то тут я потрапив у три роки, а зараз мені сорок дев'ять. Тож ще плюс сорок шість.

— Разом виходить: від першого використання здібностей, тоді ще спонтанних, і аж до сьогодні — сто шістдесят два роки.

Сірий зупинився перед кріслом, дивлячись просто в очі людині.

— Сто...

Дракон на мить замовк.

— Двісті...

Ще пауза.

— П'ятьсот...

— Яка різниця?!

Голос дракона в його свідомості став майже оглушливим.

— Якщо порівнювати з моїм власним життям, це навіть не вчорашній день.

Сірий зробив ще кілька кроків.

— Це мить тому.

Він знову подивився на Володимира.

— Подивись на мене. Подивись на інших з нашого народу. На тих, хто залишився...

У ментальному голосі дракона пролунало щось схоже на розпач.

— Всі! Абсолютно всі ми за такою градацією — на четвертому ранзі!

— Тих, кого ти назвав Володіючими п'ятого рангу, навіть до катастрофи було всього двоє. На майже десять тисяч драконів.

Сірий важко зітхнув.

— А наймолодшому з нас більше двох тисяч років. Тисячі й десятки тисяч років особистого розвитку — і лише двоє були п'ятого рангу. А зараз і цього немає!

Дракон замовк, але лише на мить.

— Ти розповідав про поділення астральної оболонки на шостому ранзі...

У голосі Сірого знову з'явилося здивування.

— У нас про подібне згадувалося лише в легендах про часи найбільшого розквіту нашого народу...

Він дивився на Володимира, немов намагався знайти в його словах хоча б якусь помилку.

— Як? Як таке може бути?!

Володимир сидів приголомшений.

Якщо так подумати, все, що щойно сказав Сірий про їхній власний розвиток...

То виходило, що його, Володимирів, прогрес і розвиток його послідовників і справді виглядали неможливими.

Але все сказане ним було правдою. В чому тоді справа?

— Я... Я не знаю, як так сталося.

Володимир замовк, а потім почав перебирати можливі причини.

— Може, проблема в мені?

— У тій давній травмі, що щось змінила?

— У нестандартній ініціації?

— В оболонці, що в рази більша за ту, яку мають інші?

— У тому, що енергія через осередок поступає так, немов я в ній купаюся, а не намагаюся набрати відерце з дрібного струмка?

Володимир розвів руками.

— Чи все разом?

Сірий довго дивився на Володимира.

— Я теж цього не розумію.

Дракон ненадовго замовк.

— Ступай. А ми між собою порадимося. Може, й дійдемо до чогось.

Коли наступного дня Володимир прийшов до грота, він відчув від Сірого нетерпіння. Такого раніше не траплялося, і Володимир приготувався почути щось надзвичайне.

— Першородний!

— У це майже неможливо повірити для такої молодої цивілізації, але іншого пояснення ми не знайшли.