Розділ 25

Розділ 25

Лобсанг уважно спостерігав за тим, що робитимуть Володимир та його люди. Мало хто взагалі міг подолати стародавній бар'єр Володарів.

І те, як легко це зробив загін Вірного, по-справжньому його вразило.

Лобсанг час від часу приводив до Шангрі-ла нових людей. Більшість населення Землі вважала Володарів зрадниками, які навмисно зіпсували ритуал, після чого загинули мільйони людей. Але залишалися й ті, хто продовжував вірити в драконів. Деякі з таких людей добиралися до Лхаси, і тоді Лобсанг брав їх до свого каравану та переправляв до Шангрі-ла.

За весь час, що він водив каравани, лише кілька людей змогли самостійно пройти крізь бар'єр.

А тут...

Вершники просто спішилися, брали коней за вуздечки й спокійно переходили стародавній кордон. По суті, вони робили те саме, що й люди Лобсанга з худобою, яку вони переганяли до Шангрі-ла. Через це перехід межі зазвичай займав чимало часу.

Чому ж він відмовився провести цих людей ще тоді, у Лхасі як інших? Одна справа — взяти із собою одну людину. Бувало, що двох. Але щоб привести два десятки добре підготовлених воїнів... Ні, це було занадто небезпечно. Сама подорож лише підтвердила його побоювання, показавши силу прибульців. І ось тепер, коли він сподівався, що бар'єр стане для них неподоланною перешкодою, він знову помилився.

Схоже, силою їх не зупинити. Що ж, доведеться про це сповістити раду.

А поки...

Володимир дивився на головного караванника, який ішов до нього.

— Бароне, ви знову мене вразили. Не думав, що цілий загін може отак, майже не помічаючи перешкод, пройти межу, встановлену Володарями тисячі років тому.

Володимир хитнув головою, показуючи, що розуміє його стурбованість. Здебільшого в поході його люди користувалися рушницями. Нова, невідома зброя, але ж і тільки. Навіть захист під час бою можна було покласти на артефактний. Але без налаштованих саме на цей бар'єр артефактів звичайна людина навряд чи змогла б його подолати. А отже, Лобсанг щойно отримав остаточне підтвердження: весь загін Вірного складається з магів. І магів, які добре опанували свої можливості.

Ну, крім Олесі. Але й без цього було добре видно, що вона просто жінка Сергія.

— Пане Володимире, чи можу я вас попросити не йти далі, а зачекати на рішення ради прямо тут? Поява такого загону може навести переполоху. Шангрі-ла з давніх-давен не мала армії — у цьому ніколи не було потреби. Озброєний загін до оголошення рішення ради справді може налякати мешканців.

Удалині вже виднілися будинки міста. Зупинятися за крок від мети зовсім не хотілося. Але Володимир добре розумів, що через кілька годин чи навіть днів очікування не варто псувати стосунки з місцевими.

— Дімитрію, розбивай табір, — окликнув він старшого дружинника.

Коли намети вже стояли, а від котлів розходився аромат їжі, Володимир відчув дотик. Тільки дотик цей був не фізичним, а енергетичним. Так відчувається присутність мага чи Звіра, коли їхні оболонки проникають одна в одну. От тільки поряд нікого не було. А отже, їх розглядали через астральну оболонку.

Давно Володимир не зустрічав нікого, хто міг би такою користуватися. Та й самі відчуття цього разу відрізнялися від усього, з чим йому доводилося стикатися раніше.

Розмір оболонки. Те, як була структурована енергія. Ледь відчутний відголос чужих відчуттів... Усе це було настільки незвичним, що Володимир навіть на мить завмер. Схоже, хтось із Володарів після доповіді радників вирішив особисто перевірити, хто це до них завітав.

А потім прийшло відчуття подиву. Дракон зрозумів, що його присутність помітили. Ба більше, зрозуміли хто за ними спостерігав. А без добре розвиненого магічного зору це було просто неможливо.

Присутність зникла. Володимир одразу окликнув Дімитрія.

— Діма, підготуйся на всяк випадок до відходу.

Помічник кинув на нього запитливий погляд.

— Нас щойно провідав справжній господар цих місць, — пояснив Володимир. — Володар роздивлявся нас. Та ще й астральною оболонкою.

Дімитрій лише кивнув і вирушив роздавати вказівки. Що таке астральна оболонка, він від Володимира знав. Як і те, на якому етапі розвитку вона взагалі з'являється. Тобто те, що Володарі значно перевершують їх за магічним розвитком, щойно отримало ще одне підтвердження.

Що ж, цього й слід було очікувати. Але барон мав рацію. Варто бути готовими до будь-якого перебігу подій.

У ратуші також було неспокійно, але зовсім з іншої причини, хоча й пов'язаної з прибульцями.

Коли Лобсанг повідомив, що за караваном слідує загін вояків на чолі з бароном-магом, це викликало скоріше посмішки, ніж занепокоєння. Стара магія Володарів їх не пропустить. А от чи переживуть прибульці зиму, буде виключно рішенням ради: пропустити їх усередину чи залишити назовні, прирікши на гарантовану смерть.

Прийдуть — тоді й подивимося, думали вони.

Але коли сьогодні Лобсанг, випереджаючи караван, прискакав до ратуші й заявив неймовірне — увесь загін прибульців спокійно пройшов через кордон, — це справді стало неприємною звісткою. Довелося негайно зв'язуватися з Володарями та повідомляти про можливі проблеми.

І от буквально щойно Володар Сірий, той, хто зазвичай і спілкувався з ними, наказав прийняти загін і, найголовніше, привести до нього головного з прибульців. Це стало справжнім шоком.

Дуже неприємним шоком.

За віки тут склалася проста й цілком зрозуміла система. Шангрі-Ла завжди був центром зв'язку між людьми та Володарями. Ні, дракони раніше жили й в інших місцях, але саме тут вони ділилися своїми знаннями з людьми. До інших їхніх осель людям доступу просто не було.

Саме тут перетиналися дві цивілізації. Саме звідси знання, якими ділилися Володарі, розходилися по всьому світу.

А тих, хто безпосередньо спілкувався з драконами, завжди було троє. Троє найкращих магів цього міста.

І вже вони вирішували, чим із отриманих від Володарів знань можна поділитися з іншими, а що, можливо, варто залишити тільки для себе.