Розділ 18

Розділ 18

А на п'ятий день сталося те, чого Володимир хотів уникнути.

Він якраз зайшов провідати своїх дружинників, коли біля входу на подвір'я гостиниці зупинився візок. Із нього майже вискочив Устад Джафар і поспішив усередину. Володимир сидів за столом із частиною своїх дружинників, коли Джафар майже підбіг до нього. На обличчі старого мага сяяло таке захоплення, що Володимир зрозумів — сталося щось важливе.

— Володимире, ви справді зробили це! — вигукнув Джафар. — Сьогодні, коли ви вже пішли, Мурад-бек відчув ноги! І навіть зміг поворушити пальцями!

Володимир знав, що хлопець ось-ось почне повертати собі контроль над ногами. Він цього очікував. А от того, що головний цілитель Дербента відреагує на цю подію настільки бурхливо, що кинеться його шукати, Володимир аж ніяк не передбачав.

Звісно, залишався невеличкий шанс, що Устад Джафар, перебуваючи в такому піднесеному настрої, просто не зверне уваги на інших присутніх. Але Володимир і сам у подібне не вірив. 

Опанувавши здатність добре відчувати енергетику навколо себе, маг досить швидко привчався робити це автоматично. Це ставало таким самим природним і невід'ємним, як дихання. Можна було не звернути уваги. Але зовсім не помітити — неможливо.

Так само сталося й цього разу.

Устад Джафар раптом неначе спіткнувся на півслові. Мить тому він із захватом возносив хвалу Всесвіту та всім богам за те, що вони привели таку людину саме зараз у Дербент. А тепер замовк. Його погляд повільно ковзнув по присутніх.

По одному.

По другому.

По третьому.

Затримався на наступному.

Потім повернувся назад.

Невіра й нерозуміння поступово змінили захват на обличчі старого мага. Перед ним сиділи не звичайні дружинники. В енергетиці кожного з них було таке, що змушувало магістра цілительства дедалі уважніше вдивлятися в людей за столом.

Володимир мовчав. Схоже, його спектакль щойно закінчився раніше, ніж він планував.

У Володимира давно була заготовлена версія того, як пояснити присутність такої кількості магів, що подорожували під виглядом звичайних дружинників.

Як найпростіше перевести увагу на щось інше?

Правильно — сказати правду. Ну а якщо про щось просто промовчати, люди самі додумають деталі. Причому саме в тому вигляді, у якому їм самим буде зручніше.

Володимир подивився на Устад Джафара.

— Думаю, не помилюся, якщо припущу, що щойно у вас виникли запитання до мене?

Той у відповідь зміг лише кивнути.

Загалом ступор цілителя був цілком зрозумілим. Те, що Володимира супроводжували два десятки воїнів, не було секретом. Такий загін просто не міг не привернути уваги. Два десятки досвідчених бійців, та ще й при магові, могли принести чимало проблем, опинившись у місті, наприклад, під час його штурму.

Тож за всіма подібними загонами приглядали. І це коли мова йшла про звичайних воїнів. Аж раптом з'ясовувалося, що загін цілком набраний із магів. До того ж таких, що приховують свою належність до магічного суспільства.

Що міг зробити такий загін?

Загін, у якому кількість магів перевищувала їхню чисельність у деяких арміях?

Володимир не став змушувати Устад Джафара самому добудовувати картину.

— Пропоную нам лише удвох повернутися до палацу. Там я поясню ситуацію і вам, і правителю.

Цього разу зустріч кардинально відрізнялася від усіх попередніх.

Тронна зала для прийомів. Ціла купа охорони.

Сам Фетх-Алі-бек на троні, а Устад Джафар стояв за його плечем.

Володимир зупинився навпроти, не доходячи до підвищення, на якому стояв трон правителя.

— Я виконую таємну місію роду, — нарешті промовив Володимир. — Вибачте, але назвати, якого саме, не маю права. При мені дійсно перебувають двадцять магів, і ми подорожуємо як представництво до Тибету. Шукаємо старих Володарів.

Почуте просто вибило всі попередні розмірковування з голови правителя Дербента. Фетх-Алі-бек мовчав. А Володимир дозволив йому осмислити сказане.

— Ви, мабуть, гадаєте, навіщо комусь знадобилося шукати драконів, які винні у Катастрофі тридцять дев'ятого року?

У відповідь пролунало уважне мовчання.

— Після тривалих досліджень було зроблено висновок, що дракони не винні в тій катастрофі, — продовжив Володимир. — Навпаки. Вони однозначно врятували людство. Самі при цьому майже всі загинули.

Фетх-Алі-бек підняв руку, зупиняючи його.

— Але всім відомо, що саме ритуал драконів викликав ті смерті людей, які прокотилися по всій планеті.

— На жаль, це і є наша головна помилка — так вважати. Ритуал дійсно задіяв просто прірву енергії. Саме він став причиною сильного відкату та появи аномалій. Але до смертей, що почалися після нього, він не має жодного відношення.

Правитель мовчки дивився на Володимира, намагаючись укласти в голові те, що зараз говорив цей русіч.

— Коли ми говоримо про ритуал і Катастрофу, то просто забуваємо про паралельні світи. І цілком даремно.

Володимир зробив коротку паузу.

— Скільки таких гілок реальності існує просто зараз поряд із нами? Навряд чи хтось зможе відповісти на це питання. Але ми точно знаємо, що вони є. І були сімдесят років тому. Були в той момент, коли астероїд загрожував зруйнувати Землю.

Фетх-Алі-бек уважно слухав.

— Тут, у нашій реальності, Володарі провели ритуал і відкрили в небі врата порталу. Астероїд не завдав шкоди планеті. Але скільки ще світів змогли позбутися тієї самої загрози? Адже в усіх реальностях той самий астероїд теж мав врізатися в Землю.

Голос Володимира став тихішим.

— Скільки світів зникли разом з усім, що їх населяло?

На це питання відповіді не було.

— Але те, що такі світи були, можна сказати з повною упевненістю.

Фетх-Алі-бек дивився на барона Вірного, а в його голові раз за разом спливала одна й та сама картина.

Його батько. Він забирає із собою найкращих магів. Крокує до арки порталу. Перед тим як зникнути, наказує синові правити Дербентом, доки сам не повернеться.