Частина 38

Дарина прокинулась на світанку від ніжного, наче пелюстка троянди, поцілунку. Вона ще ніжилася в мʼяких подушках. Її тіло ще відчувало дотики Макса. Її губи ще горіли від його палких поцілунків. Вона розплющила очі, Макс одягався.

— Ти куди так рано?
— Не хотів тебе будити. Приготую нам каву, поки ти відпочиваєш.
— Каву в ліжко. Це щось нове. Філатов виявляється романтик.
— Лише з тобою, — поцілував, — поспи ще трішки, я вже все одно прокинувся.

У Даші заплющувались очі, адже вночі їм було не до сну: вони ніяк не могли насититись один одним. Розуміння, що вони тепер разом зводило з розуму. Таких сильних почуттів вона не отримувала з жодним хлопцем.

Ще раз поцілувавши, Макс спустився на кухню, залишивши Дашу ніжитися в ліжку.

Вона вирішила лише на хвилинку заплющити очі й відразу провалилася в сон.

Через годину Даша все ж прокинулася, накинула шовковий халат, взула милі капці з вушками кролика. Спустилася по сходах.

У вітальні стояв неймовірний запах свіжо звареної кави. На столику стояли дві чашки і таця з круасанами.

Макса не було, Женьки також не чути. Але чувся гавкіт Пірата зі двору.

Вона відломила шматочок рогалика, зробила ковток міцної кави. Напій був неймовірно смачним, в міру міцним, присиплений корицею.

Дарина взяла чашку з собою, відчинила навстіж вікно, впускаючи ранкову свіжість.

Коло будинку вовтузились Женька та Макс. З ними бігав радісний Пірат. Хлопці намагалися навчити цуцика приносити палицю, але той лише хвацько хапав дрючка і тікав з ним геть. Хлопці жартували та сміялися, намагаючись зупинити цуценя, який дзиґою намотував коло за колом.

Дарина посміхнулася. Такого Макса вона ще не бачила: спокійного, радісного, простого.

Побачивши кохану, Філ підійшов ближче.

— Доброго ранку, красуне — усміхнувся своєю до біса спокусливою посмішкою.
— Дійсно доброго.
Максим перехилився до вікна і відсьорбнув ковток кави.

— Максе, — засміялася.
В знак примирення доторкнувся все ще гарячими від кави губами до її зап’ястка, потерся легкою небритістю. Знову хвиля ендорфінів пробіглась кожною клітинкою її тіла.

— Дякую за сніданок, — промовила Даша.
— Поки ти спала ми з Філом з’їздили до торгового центру — підбіг до них Женя, — уявляєш, я сам керував байком. Прикинь. Це так круто.
— Уявляю.

Похитала головою Даша. “Добре, що вона проспала цю захопливу поїздку, бо дивлячись на рум’яного Женьку вона й уявляти боялась як це було”

— Я нічого поганого не навчу, — додав Філ, лагідно вдивляючись в її очі.
— Авжеж, нічого крім вуличних бійок.
— Повір, це теж може стати в пригоді, — підморгнув.
Женька знову побіг доганяти Пірата, а Макс тихенько прошепотів:

— В тебе спокусливий халатик… І ще одне,  ця ніч була неймовірною.
Дарина зашарілася. Вона відчула як її обличчя спалахнуло, наче смолоскип від сірника. Філ помітив це, її сором’язливість заводила його ще більше.

“Що вона з ним робить?” Раніше отримавши своє його запал зникав і він шукав іншу “здобич”. Але не тепер. Дарина, наче магніт притягує його все більше і більше, наповнює його душу вогнем, але не тим що спопеляє, а тим що дарує невидиму силу.

— Давай втечімо? — раптом запропонував Макс.
— Куди?
— Побачиш.
З Дашею діялось щось дивне. Вперше вона не переймалася проблемами, а просто дозволила собі розслабитися, дихати на повні груди… й кохати.

— Через декілька хвилин буду готова, — без вагань погодилася та хутко пішла збиратись, — Пірата мені не ображайте, — донеслося з відчиненого вікна..
— Хто ще кого ображає, — гукнув у відповідь Женька.

Дівчина забігла в кімнату і відразу кинулась до шафи. Їй хотілося виглядати на всі 100. Тому вона прискіпливо перебирала одяг поки не знайшла те що хотіла. Дарина не знала куди вони їдуть, але це захоплювало ще більше. З Максом ніколи не було нудно. Бувало навіть занадто "весело”, але такий він був і Дарина не хотіла його змінювати.

Адже і він не намагався “підігнати її під себе”, зробити маріонеткою в своїх руках. Лише оберігав.

Врешті вона зупинилася на легких брюках карго кольору хакі та білій приталеній майці. На плечі накинула легенький жакет з деніму. Старанно зачесала волосся, зволожила персиковим блиском губи. Декілька крапель парфуму, що так обожнює Філ. Все. Вона готова.

Макс чекав вже у вітальні, розкинувшись на дивані та перемикаючи пультом телевізійні канали.Женька з Піратом ще возилися на дворі.

— Ось де моя красуня, — пригорнув до себе Дашу, яка сіла поруч, — хоча твій сексі халатик зводив мене з розуму більше. Може, гайда нагору?
— Максе, ми ж не можемо цілий день не вилазити з ліжка, — зашарілась Даша.
— Хто сказав? — Різко завалив її на диван, цілуючи шию та декольте.
Даша голосно сміялась, намагаючись зіштовхнути з себе Філа:

— Перестань, ще Женька зайде, — поцілувала його в губи та все ж таки викрутилася з міцних обіймів.

— Ти щось дивився? — глянула на телевізор.
— Спортивні новини. Про Дена скрізь говорять. В першій же грі забив вирішальний гол.
— Як думаєш він нас колись вибачить?
— Сподіваюсь, він був і залишиться моїм братом.
— Це я винна… — Її голос тремтів.
Але Макс зупинив її. Його голос звучав твердо і впевнено.

— Безстрашна, ми намагалися бути якомога далі один від одного, але це сильніше за нас. Якби Ден відчував хоч краплю того, що відчуваю я до тебе, він був би тут, а не за океаном.

— Максе, якщо я дещо тобі скажу обіцяй не сваритися.
Хлопець підняв брову.

— Якщо ти зараз скажеш, що закохана у Дена, то я навряд чи спокійно до цього віднесусь.

— Дурнику, я кохаю лише тебе. Я хотіла поговорити за твого батька. Ти повинен зустрітися з ним.
У Макса відразу погіршився настрій. Він напружено відповів:

— Дашко, не ускладнюй, прошу тебе.
Але Дарина вирішила йти до кінця і все ж таки сказати дещо важливе.