Частина 37

Біля стадіону чекав Женька, біля нього грайливо крутилось цуценя, намагаючись привернути увагу нового господаря.
Але він вглядався в морок, щоб не пропустити сестру. Вона нещодавно дзвонила. Попередила, що скоро буде, але чомусь це «скоро» затягнулось. Коли Женька вже вирішив іти їй на зустріч, за рогом показалася Даша.

Вона йшла не озираючись, знала, якщо хоч на секунду зупиниться, то не витримає і повернеться назад, до Філа. Але залишатися там, просто стояти і дивитися як коханого калічать не було сил.
Зараз вирішувалося їхнє майбутнє. «Чи буде воно взагалі? Вона дала йому вибір, бо свій вже зробила.Тепер його черга.»

 — Сестричко, як ти?  — перше, що запитав брат.
 — Погано.
Він обняв сестру, міцно як справжній чоловік.

 — Даринко, я викликав таксі. Їдемо?
 — Ще хвилинку,  — Даша все ж сподівалася, що Філ прийде.
Ось вже за ними приїхала машина, Женя разом з цуциком сів на заднє сидіння. Як би Даша не намагалася відтягнути час, але потрібно було їхати. Дарина мовчки сіла вперед, зі скляним поглядом дивлячись у вікно. Балакучий водій весь час щось бубонів, але їй було не до розмов. Тому вже скоро в машині запанувала тиша.

Всередині у дівчини все кипіло: змішався біль й порожнеча. Перед очима стояв Макс і його слова, які різали без ножа: «Ти заслуговуєш кращого».
«Чому кожен кого вона любила іде з її життя? Чому хтось вирішує за неї, що саме їй краще?» Зовні Дарина була спокійна, наче скеля, але якби хтось зазирнув в її душу, то навряд чи витримав скільки болю.

 — Приїхали, красуне,  — вона навіть не помітила як авто зупинилось коло їх будинку.
Дарина витягла з кишені купюру та віддала гроші водієві. Вийшла. Женька слідом. Песик крутився намагаючись вирватись з Женіних обіймів і втекти до Даші. Нарешті, маленький чорнявий клубочок домігся свого, і радісно плутався у Дашин ніг.

 — Новий охоронець? Як звуть?
Раптово почувся до болі знайомий голос. Вона озирнулась.На лавці коло будинку чекав Максим, поряд стояв його спортивний байк.

 —Пірат,  — Бовкнула Дарина перше, що спало на думку.
 — Цікаве імʼя, сподіваюсь до мене воно ніяк не відноситься.
 — Філатов, Земля не крутиться навколо тебе! - Крокувала до нього Даша. Здавалося, що невидимі крила виросли у неї за спиною. Неначе хтось заново вдихнув у неї життя.

 — Даринко, я піду всередину, потрібно Пірата нагодувати, - Женя загукав цуцика в дім, і закрив за собою двері.

 — Я боялася, що ти не прийдеш.
 — Я не міг, Безстрашна, коли ти пішла я зрозумів, що гублю найдорожче. Відразу вибіг за тобою, і майже наздогнав, але ти вже сіла в це довбане таксі. Тоді я слідом поїхав за вами.
 — А як же бій?  — Вона зробила ще крок назустріч.

 — Напевно я програв, бо на ринг вже не повернувся. Ти в курсі, що я втратив кругленьку суму?  —  Підвівся на ноги, підійшов до коханої,  — але мені пофіг. Я отримав набагато більше  — тебе.

Дарина мовчала, лише дивилася на нього широко відкритими очима, ловлячи кожне його слово. Він поправив її волосся, поцілував як вперше: ніжно, майже невагомо. Але з кожною хвилиною його поцілунок був все пристраснішим. Він обняв її за талію, притис до себе, йому хотілося бути ще ближче до неї. Поглинути її собою. Запах фіалки хвилював його свідомість. Даша його особистий наркотик. Без неї він ніщо.

Дарина задихалася. Від бажання, від кохання до Філа. Вона обхопила довгими пальцями його обличчя, ковзнула по широких плечах, зупинила долоні на мʼязистому торсі.
Раптом Макс сіпнувся. Його обличчя перекосив біль. Дарина підняла на нього повні хвилювання очі.

 — Болить?
 — Та ні,
 — Філатов, підіймай футболку.
Макс вперто запевняв, що все в нормі та не варто перейматися. Але Дарина була невблаганною. Вона сама підняла футболку і побачила це «в нормі».
Під одягом, в області ребер були величезні синці від ударів.
 — Тобі потрібно до лікаря.
 — Ніякого лікаря. Заживе, це ж не вперше.
 — Ходімо в будинок, рани потрібно обробити. Вона ледве доторкнулася до розсіченої брови, як Макс сіпнувся і скривився. Та за мить вже посміхався.
 — Все добре, чесно.
 — Заходь.

Макс не проти був зайти, він дуже хотів цього. Та хлопець не звик, щоб ним хтось опікувався. Але потроху звикав до цього нового для нього відчуття: що він комусь потрібен.
У вітальні з собачам вовтузився Женька. Він насторожено озирнувся на Філа, очікуючи, що той буде сваритися на нього. Дарина пішла за знеболювальним.

Макс примружив очі, вдивляючись в Женькине обличчя, за мить сказав:
 — Знайшовся таки інформатор.
 — Філе, так вийшло. Я не хотів тебе підставляти, але ж вона моя сестра.
Філатов посміхнувся.. Від гнівного погляду і слід пропав. Зараз він був щасливий і йому абсолютно байдуже було до всього іншого.

 — Малий, я все розумію. Ти хороший брат.
Напруга розчинилася в повітрі. Женька полегшено видихнув. А Максим намагався відмазатись від нового приятеля, який вертів хвостом і намагався вхопити Філа за штанину.
 — Та ти не пірат, а справжній бандит,  —  нарешті схопив малу кусаку, підняв на рівні очей, роздивляючись цуцика.
 — Не могла його кинути,  — промовила Даша в руках тримаючи бинт і перекис водню, - він такий беззахисний і милий…
 — Як по мені, то він може за себе постояти, як і його власниця.
 — Максе, не заговорюй зуби,  — посміхнулась,  — мерщій на гору лікуватися.

Тепер вже вона взяла його за руку та повела по сходах у свою кімнату.
 — Лягай на ліжко,  — так буде зручніше.
Макс без зайвих слів послухався. Він був втомлений та виду не подавав. Дарина підмостила під його голову подушку, включила настільну лампу та навела світло на обличчя Філа.
Дарина спочатку ретельно промила засохлу кров над бровою, намагаючись не спричиняти йому зайвий біль. Добре, що рана була не глибокою і повинна скоро загоїтися. Вона згадала як нещодавно вже лікувала Макса, тому це нагадувало якесь дежавю. Але в цей раз було по-іншому. Її почуття до хлопця стали міцнішими. Між ними була не лише хімія, а щось більше  — довіра, та кохання.